Ларіофагус

Ларіофагус (Lariophagus distinguendus) належить до ряду перетинчастокрилих, родини Pteromalidae. Це дрібний паразит, довжина тіла якого становить 2–4 мм, з темним, часто металевим забарвленням.

Дорослі особини мають розвинені крила, що дозволяє їм активно пересуватися всередині складських приміщень у пошуках господарів для відкладання яєць.

Самка комахи має спеціалізований яйцеклад, який дозволяє їй проникати крізь оболонки зернівок та інших шкідників для відкладання яєць безпосередньо в тіло жертви.

Біологічно цей вид вважається ектопаразитом, що розвивається за рахунок личинок жуків-довгоносиків та інших коморних комах, що живуть всередині зерен.

Ідентифікація ускладнена через малі розміри особин, тому в умовах елеваторів присутність шкідника часто підтверджується лише ентомологічним аналізом проб.

Ларіофагус вважається ентомофагом, тобто біологічним агентом, який знищує первинних шкідників запасів, таких як комірний довгоносик або зерновий точильник.

Попри те, що ларіофагус живиться шкідниками, його присутність у сховищах свідчить про високий ступінь зараженості зернової маси патогенними комахами.

У процесі своєї життєдіяльності паразит може вражати широкий спектр культур, включаючи пшеницю, ячмінь, кукурудзу та бобові, в яких вже розвиваються личинки жуків.

Непряма шкода полягає в тому, що популяція паразита розмножується лише за наявності кормової бази, що вказує на критичний стан умов зберігання сировини.

Самі по собі вони не споживають зерно, але їх масова поява вимагає негайного проведення фітосанітарного контролю та дезінсекції продукції, що зберігається.

Активність цього шкідника безпосередньо залежить від температурного режиму всередині сховищ та активності його господарів — комірних довгоносиків.

Оптимальні умови для розвитку комахи — температура повітря від +20 до +28 градусів Цельсія при достатній вологості зернової маси.

Цикл розвитку від яйця до імаго може проходити досить швидко, що дозволяє виду давати кілька поколінь на рік при сприятливих складських умовах.

У неопалюваних приміщеннях взимку біологічні процеси сповільнюються, проте паразит здатний переживати несприятливий період всередині зерен у стані діапаузи.

Найбільша чисельність спостерігається у весняно-літній період, коли підвищення температури провокує активізацію прихованих шкідників зерна.

Основним симптомом зараження є наявність у зерні вихідних отворів, зроблених дорослими особинами ларіофагуса під час виходу з тіла хазяїна.

Візуально виявити комаху можна при просіюванні зерна через сита з дрібними чарунками або за допомогою феромонних пасток, встановлених на складах.

Присутність великої кількості екзувіїв (оболонок) паразитів у пробі зерна вказує на інтенсивний процес біологічного контролю шкідників у масі.

Непрямою ознакою є наявність специфічних пошкоджень на личинках комірних довгоносиків, якщо розкрити уражене зерно під мікроскопом.

Також діагностику проводять шляхом відбору проб зерна та витримування їх у термостатах для подальшого виведення імаго комах.

Заходи захисту базуються на суворому дотриманні санітарного стану зерносховищ та запобіганні потраплянню первинних шкідників у склади.

Основним методом боротьби є фумігація зернових мас дозволеними препаратами на основі фосфористого водню, які знищують і шкідників, і паразитів.

Важливо проводити регулярне очищення складів від залишків зерна, пилу та сміття, де можуть накопичуватися комахи у міжсезоння.

• Оптимізація вологості зерна до значень нижче 14%.
• Застосування активного вентилювання для охолодження зернового насипу.
• Регулярний моніторинг зараженості зерна лабораторними методами.
• Герметизація складів для запобігання міграції шкідників.

У разі виявлення високої щільності популяції необхідно проведення вологої дезінсекції порожніх приміщень з використанням інсектицидів контактної дії.