Мала бура цикадка

Мала бура цикадка (Laodelphax striatellus) є небезпечним шкідником з родини дельфацид (Delphacidae). Доросла комаха досягає довжини 3–4 мм, має буре або темно-коричневе забарвлення.

Комахи мають добре розвинені крила, що дозволяє їм здійснювати перельоти на великі відстані та швидко заселяти нові поля зернових культур.

Личинки за зовнішнім виглядом подібні до імаго, але мають менші розміри та відсутність розвинених крил. Вони ведуть прихований спосіб життя в прикореневій зоні або на стеблах.

Це вид з неповним перетворенням, життєвий цикл якого проходить через стадії яйця, німфи та імаго. Така біологія забезпечує високу репродуктивну здатність протягом сезону.

Для ідентифікації шкідника в агроценозах рекомендується застосовувати методи візуального обліку з використанням липких жовтих пасток у періоди максимальної активності.

Основною групою культур, що потерпають від цього шкідника, є злакові. Найбільше страждають посіви рису, ярої та озимої пшениці, ячменю, вівса та проса.

Цикадка завдає шкоди, висмоктуючи клітинний сік із тканин рослин. Це призводить до ослаблення імунітету культури та зниження загальної врожайності зерна.

Особливу небезпеку становить здатність комахи бути переносником фітопатогенних вірусів. Вірусні хвороби, що передаються цикадкою, є причиною значних економічних втрат.

Пошкоджені рослини демонструють пригнічений ріст, деформацію стебел та пожовтіння листя. У разі масового ураження посіви виглядають розрідженими та жовтими.

Якість зерна знижується через порушення процесів фотосинтезу та живлення, що робить його неконкурентоспроможним на ринку та непридатним для насінництва.

Зимують личинки різних вікових груп у стані діапаузи. Основними місцями для перезимівлі слугують стерня, посіви багаторічних трав та узбіччя полів.

Навесні, при підвищенні температури повітря до 10–12°C, шкідники починають мігрувати на сходи зернових та активно харчуватися, що збігається з фазою кущіння.

Протягом вегетаційного періоду розвивається кілька поколінь. Швидкість генерацій прямо залежить від суми активних температур та вологості навколишнього середовища.

Масова поява шкідників припадає на літні місяці. У цей час цикадка максимально поширюється, заселяючи як ранні, так і пізні посіви злакових культур.

З початком осіннього похолодання спостерігається зниження активності комах, після чого вони готуються до зимівлі, шукаючи відповідні місця в рослинних рештках.

Однією з перших ознак присутності шкідника є виникнення хлоротичних плям на полі. Пожовтіння листкової пластинки починається з верхівки та поступово охоплює всю рослину.

Наявність клейких виділень (медвяної роси) на стеблах рослин свідчить про інтенсивне харчування цикадок. На цих виділеннях згодом розвивається сажистий грибок.

Карликовість та потовщення вузлів є характерними ознаками зараження вірусними хворобами, переносниками яких є саме малі бурі цикадки.

Візуально перевірити наявність шкідника можна шляхом енергійного струшування рослин або використання ентомологічного сачка для проведення пробного вилову.

Наявність скупчень комах на нижньому боці листків або в пазухах листків є критичним сигналом до початку заходів з контролю популяції на полі.

Основним агротехнічним заходом є якісний обробіток ґрунту, зокрема глибока оранка, що дозволяє зменшити чисельність личинок, що зимують у ґрунті.

Важливо дотримуватися просторової ізоляції між посівами злакових та уникати забур'янення полів, оскільки бур'яни є резерваторами інфекцій та шкідників.

Хімічний захист передбачає використання інсектицидів широкого спектра дії. Найефективнішими є препарати системної дії, що проникають у тканини рослин.

Рекомендується впровадження інтегрованої системи захисту, що включає біологічні методи та використання стійких сортів, які менш схильні до пошкодження цикадкою.

Систематичний моніторинг полів дозволяє виявити загрозу на ранніх стадіях та мінімізувати застосування пестицидів, що є важливим для екологічного землеробства.