Лагінотомус видовжений

Лагінотомус видовжений (Lagynotomus elongatus) є представником ряду Напівтвердокрилі (Hemiptera). Цей шкідник належить до родини щитників, які завдають значної шкоди сільськогосподарським культурам через особливості свого живлення.

Комаха має видовжену форму тіла, що дозволяє їй легко пересуватися серед щільних стебел злакових рослин. Забарвлення імаго часто мімікрує під колір рослинних решток, що робить його важкопомітним під час проведення моніторингу.

Життєвий цикл включає повне перетворення, що складається зі стадій яйця, п’яти вікових стадій німфи та дорослої комахи. Кожна стадія розвитку має свої специфічні екологічні вимоги до вологості та температури середовища.

Зимуючий етап проходить у стадії дорослої комахи. Сприятливими місцями для зимівлі є суха рослинність по краях полів, межі та занедбані ділянки, де шкідник захищений від низьких температур та опадів.

Весняне пробудження збігається з початком активного росту диких злаків, на які мігрують клопи для первинного харчування перед переходом на основні культурні посіви.

Основним об'єктом живлення для лагінотомуса є рис. Комахи використовують свій колючо-сисний ротовий апарат для проколювання тканин рослин та висмоктування клітинного соку, що є критичним у фазі молочної та воскової стиглості зерна.

Пошкодження часто концентруються на колосках та стеблах. Наслідком живлення стає поява білозерності (порожньозерності), що значно знижує якість врожаю та його товарні характеристики.

Крім прямого механічного пошкодження тканин, через місця проколів всередину рослини можуть проникати збудники різних хвороб, що посилює загальний негативний ефект на стан посівів.

Масова поява шкідника в період наливу зерна може призвести до недобору врожаю на рівні 15-30% залежно від інтенсивності заселення та погодних умов сезону.

Рослини, які зазнали пошкоджень у ранньому віці, можуть відставати в рості, їхня вегетація гальмується, що в подальшому не дозволяє сформувати повноцінний колос.

Захист посівів від лагінотомуса починається з дотримання високої культури землеробства, зокрема знищення бур’янів на прилеглих територіях, що скорочує місця резервації шкідника.

Застосування хімічних препаратів має бути обґрунтованим і проводитися з урахуванням екологічних вимог. Рекомендується чергувати інсектициди з різними діючими речовинами для запобігання виникненню резистентності у популяції клопа.

Важливим елементом контролю є використання стійких сортів рису, які менш схильні до пошкодження цими комахами завдяки морфологічним особливостям стебел та колосків.

Біологічний захист передбачає збереження та залучення ентомофагів, зокрема хижих комах та яйцеїдів, які природним шляхом стримують чисельність лагінотомуса на низькому рівні.

Моніторинг чисельності шкідника протягом усього вегетаційного періоду дозволяє вчасно виявити початок міграції клопів і застосувати захисні заходи на ранніх етапах розвитку інвазії.