Лабідура

Лабідура (Labidura) належить до ряду шкірчастокрилих (Dermaptera), родини Labiduridae. Найбільш відомим видом є лабідура берегова (Labidura riparia).

Комаха має довгасте сплющене тіло темно-бурого кольору, довжина якого становить від 16 до 30 мм. Головною ознакою є потужні церки у формі кліщів на кінці черевця.

Це нічні мешканці, що віддають перевагу вологим та прихованим місцям, тому вдень вони ховаються під листям або у ґрунті.

Розвиток відбувається з неповним перетворенням. Самки дбайливо охороняють кладку яєць, що забезпечує високий рівень виживання молодих особин.

У сприятливих умовах за сезон може розвиватися два покоління, що дозволяє чисельності популяції швидко зростати протягом літа.

Лабідура є поліфагом, здатною завдавати шкоди великій кількості овочевих, зернових та декоративних рослин на присадибних ділянках.

Найбільшої шкоди завдають молодим паросткам та розсаді, перегризаючи їх стебла біля самої поверхні ґрунту, що призводить до швидкої загибелі рослин.

У садах комахи пошкоджують ягоди та плоди, виїдаючи в них м'якоть, після чого пошкоджені місця швидко уражаються гнилями та пліснявою.

Діяльність лабідур супроводжується забрудненням рослин екскрементами, що робить продукцію непридатною для вживання або зберігання.

Пошкоджені тканини стають відкритими воротами для проникнення збудників різноманітних хвороб, що значно знижує врожайність та якість продукції.

Активізація шкідника спостерігається навесні, коли температура ґрунту стабільно перевищує позначку у 10-12 градусів Цельсія.

Найвищий рівень активності припадає на літні місяці, особливо під час вологої та теплої погоди, яка є ідеальною для їх розмноження.

У другій половині літа та восени спостерігається інтенсивне переміщення комах до місць зимівлі, якими слугують купи рослинних решток.

Тривалі періоди з опадами сприяють значному збільшенню чисельності популяції, оскільки висока вологість забезпечує кращі умови для виживання личинок.

Занедбані ділянки з високим вмістом бур'янів та органічного сміття стають постійними осередками розмноження лабідури протягом усього сезону.

Основними ознаками є отвори з рваними краями на листках молодих рослин та виїдені ділянки на плодах, помітні вранці після нічного живлення.

Наявність дрібних чорних екскрементів на поверхні пошкоджених органів рослин свідчить про нещодавню активність комах у цій зоні.

У розсади часто спостерігається підгризання стебла біля ґрунту, що призводить до раптового в'янення цілих рослин без видимих причин на листі.

При перевірці укриттів, таких як каміння, дошки або купи листя, можна виявити скупчення дорослих особин або личинок різного віку.

Зіпсовані овочі у погребах часто мають характерні ходи, що заповнені екскрементами, та сліди вторинного ураження грибковими хворобами.

Основним заходом боротьби є агротехнічна гігієна: регулярне прибирання рослинних залишків та знищення бур'янів, де ховаються шкідники.

Використання пасток з вологих ганчірок, соломи або картону, які вранці збираються разом зі шкідниками для подальшого знищення.

Застосування механічних бар'єрів навколо розсади дозволяє убезпечити молоді рослини від прямого доступу комах у критичний період росту.

При масовому розмноженні доцільне застосування дозволених інсектицидних препаратів, згідно з регламентами використання на конкретних культурах.

Сприяння збільшенню популяцій природних ворогів, зокрема птахів та хижих комах, є стабільним способом стримування чисельності лабідури на ділянці.