Вуховертка звичайна

Вуховертка звичайна, латиною Forficula auricularia, належить до ряду Шкіристокрилі. Це комаха з витягнутим тілом коричневого кольору, довжиною близько 10–16 міліметрів.

Головною зовнішньою ознакою є церки — парні придатки на кінці черевця, що нагадують клішні. У самців вони масивніші та вигнуті, у самок — пряміші.

Комахи ведуть переважно нічний спосіб життя. Вдень вони шукають захищені від світла місця: вологі ущелини в ґрунті, опале листя або пазухи рослин.

Цикл розвитку включає неповне перетворення. Самки виявляють виражену турботу про потомство, охороняючи кладку яєць у ґрунті до моменту вилуплення личинок.

Дорослі особини мають досить міцний хітиновий покрив, забарвлення якого варіюється від світло-коричневого до майже чорного, забезпечуючи надійне маскування.

Вуховертки є всеїдними, вони можуть споживати як дрібних комах (наприклад, попелиць), так і соковиті частини культурних рослин.

Найбільше страждають овочеві культури: капуста, салат, огірки та томати. Шкідники вигризають отвори в листках та молодих пагонах, сповільнюючи ріст рослин.

Величезної шкоди вони завдають декоративному садівництву, пошкоджуючи ніжні пелюстки квітів — жоржин, айстр, троянд та хризантем.

Плодові культури, зокрема суниця та ягідники, також опиняються під загрозою, оскільки вуховертки пошкоджують ягоди, що лежать на землі.

На деревах вуховертки часто поїдають плоди персиків та абрикосів, завершуючи роботу, розпочату птахами, що призводить до швидкого гниття плодів.

Активізація вуховерток спостерігається з квітня, коли температура ґрунту стає достатньо високою для виходу з місць зимівлі.

Пік їхньої чисельності та агресивності припадає на середину літа — липень та серпень, коли спостерігається висока вологість повітря.

Розвиток одного покоління триває протягом всього вегетаційного періоду, а восени дорослі особини готуються до зимівлі у ґрунті.

Дощова та волога погода стимулює розмноження цих комах, тому в такі періоди моніторинг посівів повинен бути найбільш пильним.

Після настання холодів комахи заглиблюються в ґрунт на глибину близько 20 сантиметрів, де успішно перечікують зимовий період.

Основним сигналом про зараження є наявність на листках і квітах великої кількості нерівних отворів, ніби рослину хтось об'їдав по краях.

При огляді ввечері або рано вранці можна помітити скупчення комах у затишних місцях: під горщиками, залишками мульчі чи біля основи стебла.

Наявність чорних екскрементів на листі або плодах часто вказує на те, що вуховертки активно харчувалися на цій рослині вночі.

Пошкодження бутонів квітів, які стають деформованими або зовсім не розпускаються, є характерною ознакою присутності цього шкідника.

У разі пошкодження ягід виникають глибокі виїмки, які згодом темніють і стають джерелом вторинної грибкової інфекції для всього врожаю.

Основним заходом боротьби є гігієна ділянки: прибирання дощок, каменів, бур'янів та іншого сміття, де шкідники можуть ховатися вдень.

Ефективним методом є встановлення ловчих поясів у вигляді змочених ганчірок, соломи у квіткових горщиках або скрученого картону, що виставляються на ніч.

• Щоранку збирайте шкідників з пасток і знищуйте їх у мильному розчині.
• Використовуйте біологічні препарати на основі грибів для зниження чисельності популяції.
• Хімічні засоби застосовуйте тільки в крайніх випадках, згідно з інструкціями до препаратів.

Осіння перекопка ґрунту є обов'язковим агротехнічним заходом, що руйнує гнізда та місця зимівлі вуховерток, різко скорочуючи їхню чисельність.

Сприяння збільшенню популяції корисних ентомофагів — жужелиць та птахів — допомагає природним шляхом стримувати розмноження вуховерток у саду.