Ісус стрибучий

Ісус стрибучий (лат. Issus coleoptratus) належить до ряду напівтвердокрилих, родини ісових (Issidae). Це невелика комаха, довжина тіла якої становить близько 5–7 мм.

Зовні доросла особина нагадує маленьку цикадку з характерною панцироподібною будовою надкрил, що щільно прилягають до тіла, надаючи комасі форму, близьку до трикутної.

Забарвлення варіюється від буро-коричневого до майже чорного, що дозволяє шкіднику ідеально маскуватися на корі дерев та чагарників.

Голова має специфічну форму, а передні крила володіють вираженим сітчастим жилкуванням, що є ключовою відмінною ознакою виду.

Личинки ісуса менш помітні, вони часто мають світле забарвлення і ведуть прихований спосіб життя, пересуваючись нижнім боком листя або пагонами.

Даний шкідник є поліфагом і здатний пошкоджувати широкий спектр деревних та чагарникових культур, віддаючи перевагу широколистяним породам.

Найчастіше колонії ісуса зустрічаються на дубі, грабі, ліщині, липі, а також на деяких плодових культурах, що ростуть у садах та паркових зонах.

Основна шкода завдається дорослими особинами та німфами, які за допомогою колючо-сисного ротового апарату живляться соками тканин рослини.

При масовому розмноженні шкідник виснажує життєві сили дерева, що призводить до уповільнення росту пагонів та зниження загальної імунної стійкості рослини.

У місцях проколів рослинних тканин часто виникають мікротравми, які можуть стати шляхом для проникнення патогенних грибків та бактерій.

Ісус стрибучий має однорічний цикл розвитку, при цьому стадією, що зимує, найчастіше є яйце, відкладене в кору або під лусочки бруньок.

Личинки з'являються навесні, в період активного сокоруху та розпускання бруньок, коли рослини найбільш вразливі до втрати вологи.

Активний розвиток німф відбувається протягом першої половини літа, коли вони проходять кілька віків, інтенсивно живлячись соками господаря.

Дорослі комахи (імаго) з'являються у другій половині літа, зазвичай з липня по вересень, у цей час вони найбільш активні та помітні в кронах.

Розмноження та відкладання яєць на зимівлю відбуваються восени, після чого життєвий цикл поточного покоління завершується.

Першою ознакою присутності ісуса є наявність паді (медвяної роси), що виділяється ними на поверхні листя, яка з часом вкривається сажистим нальотом.

Візуально можна виявити самих імаго при різкому струшуванні гілок — комахи швидко стрибають і перелітають на сусідні ділянки крони.

Характерною ознакою служить пожовтіння та деформація молодого листя, яке починає скручуватися внаслідок порушення живлення тканин.

При огляді кори можна помітити сліди яйцекладки, які виглядають як невеликі проколи або характерні ущільнення в епідермісі молодих гілочок.

• Поява липкого нальоту на листі;
• Зниження тургору та в'янення молодих пагонів;
• Розвиток сажистого грибка на листі;
• Наявність стрибаючих імаго при торканні до гілок.

Профілактичні заходи включають підтримання високого рівня агротехніки, оскільки сильні та здорові дерева краще протистоять атакам шкідників.

Важливо проводити вчасну санітарну обрізку пошкоджених і сухих гілок, у яких можуть перебувати стадії ісуса, що зимують.

При високій чисельності популяції ефективним методом є застосування інсектицидів системної або контактної дії, дозволених для використання в садах.

Обробки рекомендується проводити в періоди найбільшої вразливості личинок, що дозволяє значно знизити чисельність шкідника до стадії імаго.

В умовах приватних господарств рекомендується залучати природних ентомофагів — птахів та хижих комах, які контролюють популяцію ісуса стрибучого.