Трав’яний клоп-земляник

Трав’яний клоп-земляник Ischnodemus sabuleti належить до родини наземників (Lygaeidae). Ця комаха має видовжене тіло довжиною від 4 до 5 міліметрів та темно-буре забарвлення.

Дорослі особини характеризуються наявністю щільної хітинової оболонки та добре розвиненими крилами, хоча існують і короткокрилі форми, пристосовані до життя в густій траві.

Голова клопа широка, з великими фасетковими очима, що забезпечують добрий огляд під час пошуку кормових рослин у нижньому ярусі злакових посівів.

Німфи (личинки) за зовнішнім виглядом нагадують імаго, проте мають менші розміри та відрізняються яскраво-червоним кольором, який з віком змінюється на темний.

Цей вид веде доволі прихований спосіб життя, часто скупчуючись великими колоніями безпосередньо біля поверхні ґрунту в основи стебел, що ускладнює їх раннє виявлення.

Шкідник живиться переважно соками диких та культурних злаків. Серед сільськогосподарських культур найбільше страждають пшениця, ячмінь, жито та кукурудза.

За допомогою колючо-сисного ротового апарату клоп проколює стебло, висмоктуючи поживні речовини, що призводить до загального пригнічення розвитку рослини.

Масова присутність комах викликає пожовтіння та в’янення листя, а також значне зниження маси тисячі зерен через порушення транспортування асимілянтів.

Пошкоджені посіви стають вразливими до грибкових захворювань, оскільки місця проколів відкривають ворота для проникнення патогенних мікроорганізмів у тканини стебла.

В умовах високої щільності популяції спостерігається масове полегання злаків, що призводить до значних втрат під час збору врожаю комбайнами.

Зимують дорослі особини у лісосмугах, під рослинними залишками або в розщелинах ґрунту, де зберігається відносно стабільний мікроклімат протягом холодного періоду.

Активізація шкідників розпочинається навесні з настанням стабільних теплих температур, коли комахи переміщуються на посіви зернових культур.

Період розмноження розтягнутий у часі; самки відкладають яйця на стебла злакових рослин, зазвичай у прикореневій зоні або під листкові піхви.

Розвиток одного покоління триває близько 30-45 днів, тому в теплих регіонах можливе існування двох генерацій, що суттєво підвищує шкодочинність виду.

До осені, після закінчення вегетації основних кормових рослин, клопи поступово мігрують у місця зимівлі, де впадають у стан діапаузи до наступного сезону.

Першим сигналом про заселення посівів є поява осередків пригніченого росту рослин, які виглядають тьмяними або мають жовтуватий відтінок на загальному зеленому фоні.

При розгортанні піхви листка у нижній частині стебла можна помітити колонії дорослих клопів та їхніх личинок, що скупчилися у щільні групи.

Характерною ознакою є наявність липких або темних слідів екскрементів на стеблах, що свідчить про тривалу активність шкідника на цій ділянці.

• Пожовтіння нижніх листків, що поширюється вгору по стеблу.
• Деформація молодих пагонів та передчасне висихання вегетативної маси.
• Поява специфічного неприємного запаху при масовому розмноженні клопів у полі.

На полях, де чисельність клопів перевищує поріг шкодочинності, спостерігається загальна неоднорідність посіву та зниження енергії кущіння злаків.

Ефективний контроль починається з ретельного очищення полів від бур’янів, особливо злакових, які є резерваторами інфекції та кормовою базою для клопів.

Якісна зяблева оранка дозволяє знизити чисельність комах, які залишаються зимувати в стерні, за рахунок переміщення їх у глибші шари ґрунту.

Дотримання сівозміни з чергуванням культур, які не є господарями для цього виду клопа, суттєво зменшує тиск шкідника на господарство.

Хімічний метод захисту включає обробку посівів інсектицидами контактно-кишкової дії у фазу виходу рослин у трубку або за появи перших ознак масового заселення.

Особливу увагу при обробці слід приділяти прикореневій зоні рослин, оскільки саме там зосереджена основна маса шкідників, що потребує використання спеціальних форсунок.