Гіпозотер

Гіпозотер (Hyposoter) — це рід перетинчастокрилих комах із родини іхневмонід (Ichneumonidae). Вони є паразитичними наїздниками, які не мають прямого стосунку до пошкодження культурних рослин.

Доросла особина зазвичай має видовжене тіло чорного або темно-коричневого кольору. Відрізняється наявністю довгих антен, які допомагають їм знаходити хазяїв за запахом.

Крила прозорі з характерним жилкуванням, притаманним цій групі паразитів. Самки мають розвинений яйцеклад, за допомогою якого вони відкладають яйця в тіло гусениць.

Морфологічно ці комахи дуже схожі на багатьох інших представників родини Ichneumonidae, тому їх ідентифікація часто потребує допомоги фахівців-ентомологів.

Важливо розуміти, що ці комахи є важливим ланцюгом у природному контролі чисельності популяцій шкідників, тому їх слід розпізнавати як союзників агронома.

Гіпозотери не завдають шкоди сільськогосподарським культурам. Вони не харчуються листям, плодами чи іншими частинами рослин, оскільки є спеціалізованими ентомофагами.

Навпаки, їхня діяльність спрямована на знищення шкідливих лускокрилих комах, які поїдають врожай. Таким чином, гіпозотер виконує функцію природного захисника.

Помилкова думка про те, що цей рід є шкідником, виникає через те, що їх часто помічають поруч із пошкодженими рослинами, де вони шукають своїх жертв.

Кокони наїздника, які іноді можна зустріти на рослинах, не завдають жодної шкоди культурі, вони є результатом завершення циклу розвитку паразита в тілі шкідника.

Отже, господарське значення роду Hyposoter полягає у зменшенні економічних втрат від гусениць шляхом їх природного знищення в агроценозах.

Сезонність появи гіпозотерів чітко корелює з циклами розмноження їхніх господарів — гусениць різних метеликів, що живляться сільськогосподарськими культурами.

Найбільша активність спостерігається в літній період, коли відбувається масове відкладання яєць наїздниками в тіло личинок фітофагів.

Зимують ці комахи переважно на стадії лялечки всередині кокона, який часто розташовується у затишних місцях на полі або в ґрунті, що дозволяє їм виживати взимку.

Умови довкілля, такі як температура та вологість, суттєво впливають на темпи розвитку кожного покоління, забезпечуючи злагодженість із циклом розвитку шкідника.

Моніторинг появи наїздників у польових умовах дозволяє прогнозувати рівень природного обмеження чисельності основних шкідників без застосування пестицидів.

Заходи боротьби щодо гіпозотера не проводяться, оскільки ці комахи є корисними. Агрономічна мета полягає в збереженні та підтримці популяцій цих наїздників.

Найкращою стратегією є відмова від застосування інсектицидів широкого спектра дії у період масового літа ентомофагів, щоб уникнути їх загибелі.

Використання селективних препаратів, які діють виключно на певних шкідників, є основою інтегрованого захисту, що зберігає природних ворогів на полі.

Створення сприятливого середовища, наприклад, посів нектароносних рослин по периметру поля, значно покращує умови життя дорослих наїздників.

• Уникати обробок інсектицидами в період активного паразитування.
• Створювати екологічні коридори для залучення корисної фауни.
• Використовувати засоби захисту лише за перевищення ЕПШ (економічного порогу шкодочинності).
• Забезпечувати різноманітність флори на межах полів для збереження біорізноманіття.