Гіпогаструра

Гіпогаструра (Hypogastrura) належить до ряду ногохвісток або колембол (Collembola), родина Hypogastruridae. Це дрібні членистоногі, довжина тіла яких зазвичай варіюється від 0,5 до 2 мм.

Зовні ці організми нагадують крихітних комах, часто мають сірий, синюватий або майже чорний колір. Їхнє тіло вкрите специфічними щетинками, а на черевці є стрибальний орган — фурка.

Дорослі особини та личинки майже не відрізняються способом життя. Вони віддають перевагу вологим субстратам, багатим на органіку, де можуть накопичуватися у великій кількості.

Біологія цих істот тісно пов'язана з рівнем вологості: при пересиханні ґрунту вони заглиблюються в нижні шари, а при надмірному поливі масово виходять на поверхню.

Життєвий цикл гіпогаструр дуже швидкий, що дозволяє їм за сприятливих умов формувати величезні популяції всього за декілька тижнів.

Основну шкоду вони завдають у закритому ґрунті, парниках та на кімнатних рослинах. Гіпогаструри пошкоджують молоді сходи, проростки насіння та ніжні корінці розсади.

Найчастіше страждають рослини з ослабленою кореневою системою або ті, що вирощуються у перезволоженому ґрунті з високим вмістом неперепрілого торфу.

Поїдаючи корінь, шкідник створює мікропошкодження, через які всередину проникають патогенні гриби та бактерії, що спричиняють гниття.

Рослини, уражені ногохвістками, починають відставати у рості, їхнє листя жовтіє, а при сильному пошкодженні коріння сходи масово гинуть.

Вони є особливо небезпечними для молодих огірків, томатів та квіткових культур, які вирощуються прямим посівом у ґрунт з великою кількістю гумусу.

Першою ознакою зараження є наявність великої кількості стрибаючих дрібних «точок» на поверхні вологого субстрату після кожного поливу.

При візуальному огляді рослин помітне загальне пригнічення, при цьому видимих шкідників на листках не спостерігається.

Якщо вийняти рослину з горщика, можна помітити, що кінчики коренів виглядають обгризеними, мають бурий відтінок або ознаки гниття.

На поверхні ґрунту в горщиках часто утворюється білий або сірий наліт, який при наближенні виявляється масовим скупченням особин гіпогаструри.

Характерним сигналом є стрибальний рух частинок ґрунту при легкому постукуванні по стінках ємності з розсадою.

Головним методом боротьби є суворе дотримання режиму поливу та просушування верхнього шару субстрату, що робить умови непридатними для розмноження.

Рекомендується використовувати лише стерилізований ґрунт для розсади, позбавлений неперепрілих органічних залишків, які приваблюють ногохвісток.

Для хімічного захисту застосовують пролив ґрунту інсектицидами системної дії, суворо дотримуючись норм витрат, вказаних в інструкції.

Біологічним методом контролю є використання ентомопатогенних нематод, які ефективно знижують чисельність шкідників усередині ґрунту.

• Оптимізація вологості повітря та ґрунту.
• Заміна верхнього шару ґрунту на свіжий прожарений пісок.
• Застосування спеціалізованих інсектицидних таблеток для ґрунту.
• Використання пасток зі скибочок картоплі, закопаних у ґрунт.