Інжирний лубоїд

Інжирний лубоїд (Hylesinus fici) є дрібним жуком із родини короїдів (Scolytinae). Доросла особина має довжину тіла від 2 до 3 мм і темно-буре забарвлення, що дозволяє їй ідеально маскуватися на корі.

Тіло жука вкрите короткими волосками та дрібними лусочками. Голова трохи підігнута вниз, що є характерною ознакою представників цієї групи комах, які ведуть скритний спосіб життя.

Личинки білого кольору, безногі, з розвиненим ротовим апаратом, пристосованим для гризіння деревини. Вони розвиваються в підкоровому шарі, створюючи складні системи ходів.

Ці шкідники є спеціалізованими мешканцями фікусових, тому їх життєвий цикл нерозривно пов'язаний зі станом здоров'я інжиру в саду.

Через прихований спосіб життя виявити дорослих жуків вдається рідко, зазвичай їх присутність видають лише наслідки їхньої життєдіяльності під корою дерева.

Основною культурою, яку вражає цей шкідник, є інжир звичайний (Ficus carica). Жуки вибирають для поселення ослаблені дерева, які мають механічні пошкодження або потерпають від несприятливих умов середовища.

Найбільшої шкоди завдають личинки, які прокладають ходи в камбії та лубі, перериваючи транспорт води та поживних речовин від кореневої системи до пагонів.

Якщо інвазія має масовий характер, дерево починає швидко втрачати життєву силу, листя жовтіє, а молоді гілки засихають, що в результаті призводить до загибелі цілих гілок або всього стовбура.

Крім прямої шкоди, лубоїд переносить збудників грибкових захворювань, які потрапляють у ходи, створені комахами, що прискорює гниття тканин рослини.

Навіть при виживанні дерева після нападу шкідника його врожайність суттєво знижується, а стійкість до зимових морозів падає до критичного рівня.

Активність шкідника розпочинається з настанням стійкого весняного тепла, коли температура ґрунту та повітря дозволяє жукам виходити з місць зимівлі.

Основний період розмноження та заселення нових дерев припадає на кінець весни та початок літа, коли рослини перебувають у стадії активного вегетаційного росту.

Упродовж теплого сезону може розвиватися кілька поколінь, що значно ускладнює контроль за популяцією влітку, оскільки шкідники знаходяться на різних стадіях розвитку одночасно.

Наприкінці літа активність може дещо знижуватися, проте жуки готуються до зимівлі, продовжуючи вигризати ходи в корі для забезпечення безпечного перезимівлі.

Зимують переважно дорослі жуки або личинки останніх поколінь, сховавшись у товщі кори або глибоких тріщинах стовбура інжиру.

Основними ознаками ураження є поява дрібних отворів на поверхні кори, які часто залишаються непоміченими неозброєним оком без ретельного огляду.

• Поява бурового борошна, що нагадує тирсу, навколо отворів або в місцях розгалуження гілок.
• Виділення молочного соку на місцях пошкодження кори, що вказує на захисну реакцію рослини.
• Передчасне опадання листя та пожовтіння верхівок пагонів на окремих гілках.
• Відшарування кори на ділянках, де шкідник зруйнував камбій, що відкриває доступ до внутрішніх ходів.

При знятті фрагмента кори на уражених ділянках можна чітко побачити маточні та личинкові ходи, які мають специфічний малюнок, характерний для виду.

Найважливішим заходом захисту є санітарне очищення саду, яке полягає у видаленні та спалюванні гілок, що мають ознаки засихання або пошкодження короїдом.

Забезпечення належного догляду за інжиром, зокрема регулярний полив та підживлення, сприяє формуванню потужного імунітету, який допомагає дереву самостійно протистояти шкідникам.

Обробка дерев системними інсектицидами в період масового виходу жуків є дієвим способом зменшення чисельності популяції шкідника на ділянці.

Для зменшення кількості шкідників можна використовувати пастки, що містять приваблюючі речовини, які допомагають виявити початок активності лубоїда.

Захист кори шляхом побілки стовбурів або використання спеціальних обгортальних матеріалів у період виходу жуків також може зменшити ймовірність повторного зараження.