Паралельний хрущ

Паралельний хрущ (Holotrichia parallela) — це представник родини пластинчастовусих (Scarabaeidae), який є серйозним шкідником багатьох сільськогосподарських культур. Дорослий жук має масивне тіло довжиною до 22 мм, темно-коричневого кольору.

Надкрила жука мають чіткі поздовжні паралельні лінії, що є головною відмінною ознакою виду. Личинки мають вигляд типових білих товстих «черв'яків» С-подібної форми, що живуть у ґрунті.

Голова личинок добре розвинена, коричневого кольору, з потужним ротовим апаратом гризучого типу. Три пари ніг дозволяють їм швидко пересуватися у ґрунтових шарах у пошуках їжі.

Біологічний цикл розвитку включає стадії яйця, личинки (три віки), лялечки та імаго. Більшу частину свого життя, яка може тривати кілька років, комаха проводить під землею.

Лялечки формуються у спеціальних земляних «колисочках» на глибині, яка залежить від вологості та температури ґрунту в конкретний період року.

Найбільшої шкоди завдають личинки, які перегризають кореневу систему рослин. Це призводить до пожовтіння, швидкого в'янення та загибелі молодих рослин через неможливість поглинання вологи та поживних речовин.

Дорослі особини (імаго) живляться листям дерев та кущів. У разі масової появи вони можуть повністю об'їсти листя, залишаючи лише жилки, що значно послаблює рослину.

Серед культур, що найбільше страждають від хруща, варто виділити сою, кукурудзу, картоплю, арахіс та молоді сажанці плодових і декоративних дерев.

Пошкоджені коріння стають вразливими до грибкових інфекцій, таких як кореневі гнилі. Навіть при невеликому пошкодженні рослина може суттєво знизити врожайність через стрес.

У промислових масштабах пошкодження коренів призводить до появи «плішин» на полі, де посіви випадають цілими ділянками, що вимагає пересівання та додаткових витрат.

Активний літ імаго спостерігається з весни до початку літа, коли жуки виходять на поверхню для розмноження. Це нічні комахи, тому їхня активність різко зростає після заходу сонця.

Процес відкладання яєць відбувається після спарювання, самки шукають вологі та багаті органікою ґрунти. Личинки першого віку з'являються через декілька тижнів.

Зимують личинки переважно у глибоких шарах ґрунту. З підвищенням температури навесні вони піднімаються до кореневої зони рослин для інтенсивного живлення.

Пік шкідливості личинок припадає на літній період другого та третього років розвитку, коли вони досягають найбільших розмірів і потребують багато енергії для росту.

Вихід імаго з лялечок відбувається восени, проте жуки часто залишаються в ґрунті до наступної весни, використовуючи його як сховище для перезимівлі.

Ознакою присутності шкідника є нерівномірне в'янення рослин на полі. При спробі витягнути таку рослину, вона легко виходить з ґрунту разом із обгризеним корінням.

У садах ознакою є поїдене листя, яке виглядає як мереживо. Якщо струсити гілки ввечері, можна помітити падіння жуків на землю.

При обстеженні ґрунту на глибині 10–30 см у прикореневій зоні можна виявити самих личинок. Це найбільш надійний метод діагностики рівня загрози.

Зміна структури ґрунту, його розпушення та поява отворів також можуть вказувати на переміщення личинок або вихід жуків на поверхню.

Наявність великої кількості птахів, які розгрібають ґрунт після оранки, є прямим свідченням наявності личинок хруща на ділянці.

Агротехнічні методи включають глибоку оранку з обертанням пласта, що призводить до механічного пошкодження або викидання личинок на поверхню, де їх знищують птахи та сонце.

Хімічний захист передбачає внесення гранульованих інсектицидів у ряди під час посіву або безпосередньо в лунки при висадці розсади для довготривалого захисту коренів.

Біологічні засоби боротьби включають застосування препаратів на основі грибів Beauveria bassiana або Metarhizium anisopliae, які вражають личинок у ґрунті.

Світлові пастки можуть бути ефективними для зниження популяції імаго, якщо їх встановлювати у період масового вильоту жуків на краях полів.

Системна ротація культур та дотримання сівозміни перешкоджає накопиченню шкідника на одному місці протягом багатьох років.