Холотрихія двозубчаста

Холотрихія двозубчаста (Holotrichia bidentata) належить до родини пластинчастовусих жуків, ряду твердокрилих. Доросла особина має типову для хрущів форму тіла, довжина якого становить близько 20–25 мм.

Тіло жука забарвлене в темно-коричневий або чорний колір, поверхня часто матова через щільну пунктировку на переднеспинці та голові. Це робить їх майже непомітними на фоні ґрунту.

Личинка, яка завдає основної шкоди, має біле С-подібно зігнуте тіло з коричневою головою. Вона обладнана трьома парами грудних ніг та потужним ротовим апаратом гризучого типу.

Життєвий цикл комахи включає повне перетворення. У ґрунтових умовах личинка проходить декілька віків розвитку, перш ніж перетворитися на лялечку в спеціальній колисці.

Для точної діагностики виду часто використовують морфологічні особливості будови кінцівок та анального сегмента личинки, що вимагає застосування бінокулярного мікроскопа.

Личинки цього виду є небезпечними багатоїдними шкідниками, які живуть у ґрунті та пошкоджують кореневу систему багатьох культур. Вони живляться коренями, що призводить до негайного виснаження рослини.

Найчастіше від них страждають такі культури, як картопля, цукрові буряки, кукурудза, а також розсада овочевих та декоративних культур у відкритому ґрунті.

При масовому заселенні личинки здатні повністю знищити кореневу систему молодої рослини, що спричиняє її швидке в'янення та відмирання вже через короткий проміжок часу.

Дорослі жуки пошкоджують надземну частину рослин: листя, бруньки та пагони дерев і кущів, що негативно впливає на загальний стан та продуктивність багаторічних насаджень.

Пошкоджені бульби картоплі стають вразливими до вторинних інфекцій, таких як гнилі, що робить врожай непридатним для тривалого зберігання та переробки.

Масовий літ жуків зазвичай спостерігається у весняно-літній період, коли температура ґрунту стає достатньо високою для виходу імаго на поверхню.

Комахи ведуть прихований спосіб життя, проявляючи активність переважно у сутінках та вночі. Вдень вони зазвичай заглиблюються в ґрунт або ховаються у густій рослинності.

Личинки всіх віків залишаються активними в ґрунтовому горизонті протягом усього вегетаційного періоду, активно харчуючись підземними частинами рослин, особливо за умов достатньої вологості.

Найвищий рівень шкодочинності личинок спостерігається в середині літа, коли вони активно нарощують масу, харчуючись підземними органами овочевих та зернових культур.

З настанням осінніх холодів комахи опускаються в глибші шари ґрунту нижче рівня промерзання для успішного перезимівлі, де вони залишаються до весни.

Основним зовнішнім сигналом ураження є раптове в'янення рослин, яке супроводжується пожовтінням листя та неможливістю отримання рослиною вологи через пошкоджені корені.

При обстеженні ґрунту навколо пошкоджених ділянок зазвичай вдається виявити личинок, що харчуються корінням, а також характерні вигризи на підземних органах.

Наявність жуків під час нічного вильоту можна встановити за допомогою світлових пасток, встановлених на полях, що допомагає оцінити чисельність популяції шкідника.

• Зів'ялі ділянки посівів на полі.
• Порожнини та вигризи на бульбах чи коренеплодах.
• Легке висмикування рослини з ґрунту через відсутність коріння.

Якщо пошкодження відбувається в розсадниках, спостерігається масова загибель молодих рослин, що призводить до значних економічних втрат для господарства.

Агротехнічні заходи, зокрема глибоке зяблеве переорювання, є ефективним способом механічного знищення личинок, що виносить їх на поверхню під дію зовнішніх факторів.

Важливим елементом контролю є дотримання сівозміни та використання культур, які негативно впливають на розвиток личинок хрущів у ґрунті, наприклад гірчиці або гречки.

Біологічний метод передбачає внесення препаратів на основі ентомопатогенних грибів, які заражають личинок, викликаючи їхню загибель у природному середовищі.

Для хімічного захисту використовують ґрунтові інсектициди, які вносять у ряди під час посіву або посадки для створення захисного бар'єру навколо кореневої системи.

Використання світлових пасток та хімічних приманок дозволяє знизити загальну чисельність імаго та зменшити обсяги відкладання яєць у ґрунт протягом наступного циклу.