Гаплотрипс щетинистий

Гаплотрипс щетинистий (лат. Haplothrips setiger) належить до ряду Thysanoptera (трипси) та родини Phlaeothripidae. Це дрібна комаха, довжина тіла якої зазвичай варіюється від 1,5 до 2,5 міліметрів, забарвлена у чорний колір.

Дорослі особини мають дві пари вузьких крил, облямованих довгою бахромою. Ротовий апарат колючо-сисного типу пристосований для живлення клітинним соком культурних рослин.

Личинки проходять кілька стадій розвитку, мають яскраве забарвлення, найчастіше червоне або оранжево-жовте. Вони досить рухливі, але стають неактивними під час підготовки до заляльковування.

Характерною рисою цього виду є наявність довгих щетинок на тілі, що допомагають комасі закріплюватися на колоссях. Точна ідентифікація виду в польових умовах потребує досвіду через зовнішню схожість з іншими трипсами.

Зимують здебільшого імаго у рослинних залишках або верхньому шарі ґрунту, що дозволяє їм витримувати низькі зимові температури.

Основною кормовою базою для гаплотрипса щетинистого є злакові культури: озима та яра пшениця, ячмінь та жито. Іноді шкідника можна помітити на дикорослих злаках.

Комахи скупчуються у колоссі, пошкоджуючи як квітки, так і зерно, що формується. Висмоктування соків призводить до пригнічення рослин та деформації колосків.

Найбільшої шкоди завдається у фазі молочної стиглості зерна. Це спричиняє значне зниження маси тисячі зерен та погіршення показників якості врожаю.

Уражене колосся часто стає білястим та щуплим, що знижує загальну врожайність поля. Місця пошкоджень стають «воротами» для патогенних грибів, що провокує розвиток вторинних захворювань.

За масового розмноження втрати зерна можуть сягати 10-20 відсотків, що є критичним для аграрного виробництва у разі відсутності захисних заходів.

Вихід шкідника з місць зимівлі починається навесні за середньодобової температури повітря понад 10-12 градусів. Спочатку комахи живляться на бур’янах.

Міграція на посіви зернових зазвичай збігається з фазою виходу в трубку. Після перельоту вони заселяють листя, а згодом концентруються у колоссі.

Життєвий цикл включає фази яйця, личинки, пронімфи, німфи та імаго. Протягом вегетаційного періоду розвивається одна або дві генерації залежно від кліматичних умов регіону.

Відкладання яєць відбувається у пазухах листків або безпосередньо у колосові лусочки. Суха та тепла погода у червні сприяє швидкому розвитку популяції.

Перед настанням осені дорослі особини мігрують до прикореневої зони або інших місць для впадіння у діапаузу.

Першим симптомом зараження є виявлення дорослих комах всередині колоса при його розгортанні. На листі та лусочках можуть з'являтися світлі цятки від проколів.

Пошкоджені личинками зернівки виглядають зморщеними та легкими. При огляді колоса можна побачити дрібних оранжевих личинок.

• Пожовтіння або засихання окремих частин колоса.
• Наявність чорних екскрементів на лусочках.
• Деформація та недорозвиненість колосків.
• Зниження натури зерна при збиранні.

Моніторинг проводять шляхом огляду 20-50 колосьев або за допомогою ентомологічного сачка для оцінки чисельності шкідника на полі.

Агротехнічні заходи включають якісну оранку для знищення рослинних залишків, де шкідник проходить зимівлю. Також важливо постійно контролювати бур’янисту рослинність.

Правильна сівозміна допомагає розірвати цикл розвитку гаплотрипса та знизити його популяцію. Посів у оптимальні строки дозволяє рослинам випередити масове розмноження шкідника.

Хімічний захист є необхідним при перевищенні економічного порогу шкодочинності. Застосовують інсектициди фосфорорганічної групи або піретроїди під час формування колоса.

При виборі препаратів важливо враховувати вплив на корисну ентомофауну (хижих клопів), яка природно обмежує чисельність шкідника.

Регулярний огляд посівів у період від виходу в трубку до молочної стиглості дозволяє вчасно виявити потребу в інсектицидній обробці.