Цвіркун двоплямистий

Цвіркун двоплямистий (лат. Gryllus bimaculatus) — комаха ряду прямокрилих, що належить до родини справжніх цвіркунів.

Імаго мають міцне тіло довжиною близько 20–25 мм, забарвлене у насичений чорний колір, що часто відливає металевим блиском.

Визначальною ознакою виду є наявність двох помітних жовтуватих плям у місці кріплення надкрил до передньоспинки.

Комахи мають добре розвинений гризучий ротовий апарат та сильні задні ноги, що дозволяють їм швидко пересуватися та стрибати при небезпеці.

Розвиток цього шкідника відбувається з неповним перетворенням, включаючи стадії яйця, німфи та дорослої особини, що адаптовані до теплих умов існування.

Цей шкідник є вираженим поліфагом, здатним живитися різноманітними трав’янистими рослинами та розсадою овочевих культур.

Найбільшої шкоди цвіркуни завдають у теплицях, де вони активно пошкоджують сходи огірків, томатів, перцю та салатних культур.

Дорослі особини та німфи перегризають молоді стебла біля поверхні ґрунту, що призводить до негайної загибелі паростків.

Окрім стебел, комахи об'їдають листя, залишаючи після себе хаотичні пошкодження, які знижують асиміляційну поверхню рослин.

У випадках масового розмноження цвіркуни здатні повністю знищити молоді посіви в парниках за одну або дві ночі.

Активність цвіркунів припадає на теплий період року, причому пік їхньої чисельності спостерігається влітку та на початку осені.

В умовах захищеного ґрунту, зокрема в опалювальних теплицях, шкідник може зберігати активність протягом усього року.

Цикл розвитку залежить від температурного режиму: оптимальні показники для розвитку яєць та личинок становлять 25–30 градусів тепла.

Комахи ведуть прихований спосіб життя вдень, ховаючись у щілинах ґрунту, під горщиками або в інших затишних вологих місцях.

Найбільшу активність проявляють у вечірні та нічні години, коли виходять на поверхню для харчування та пошуку партнерів.

Першою ознакою наявності шкідника є зникнення молодих рослин або поява на них рваних ран, що свідчить про діяльність гризучих ротових органів.

Наявність характерного звукового сигналу (сюрчання) самців у теплиці є прямим доказом заселення об'єкта даним видом комах.

Під час обстеження ґрунту можна виявити невеликі нори, біля яких часто спостерігаються залишки поїдених тканин рослин.

Пошкоджені рослини мають пригнічений вигляд, часто в'януть або повністю випадають із посівів через пошкодження кореневої шийки.

На поверхні субстрату або листках можна помітити дрібні екскременти темного кольору, що залишаються після годування дорослих цвіркунів.

Для обмеження чисельності шкідників важливо дотримуватися гігієни теплиць та вчасно знищувати рослинні рештки, де комахи зимують.

Застосування глибокого розпушування міжрядь та регулярна обробка ґрунту руйнують місця відкладання яєць та знищують молоде покоління.

Світлові пастки можуть бути використані як метод моніторингу та відлову імаго, оскільки комахи активно летять на джерела світла.

Фізичні бар'єри, такі як сітки на вентиляційних отворах теплиць, обмежують міграцію дорослих особин з відкритого ґрунту.

Хімічний захист передбачає використання інсектицидів, що діють на ґрунтових шкідників, при суворому дотриманні строків очікування до збору врожаю.