Цвіркун польовий

Цвіркун польовий (Gryllus campestris) належить до ряду Прямокрилі, родини Справжні цвіркуни. Це досить велика комаха довжиною до 27 мм, що має блискуче чорне тіло.

Голова у комахи велика, масивна, що свідчить про розвинений ротовий апарат гризучого типу. Передні крила мають жовтувату пляму біля основи, що є характерною ознакою виду.

Личинки за зовнішнім виглядом схожі на імаго, але меншого розміру і не мають крил. Вони ведуть прихований спосіб життя, вибираючись на поверхню переважно у сутінках або вночі.

Ці комахи будують складні вертикальні нори в ґрунті, де ховаються вдень від спеки та ворогів. Місцем проживання обирають сухі ділянки, пасовища та узбіччя доріг.

Самці цвіркунів володіють специфічним органом на надкрилах, завдяки якому видають гучні звуки. Це допомагає ідентифікувати наявність популяції на полі за звуковим фоном.

Цвіркун польовий є поліфагом, здатним живитися різноманітними видами рослинності. Найбільшої шкоди він завдає на початкових етапах розвитку культурних рослин.

Страждають від цвіркуна овочеві культури: капуста, томати, огірки та інші. Шкідник перегризає стебла молодих рослин біля самої поверхні ґрунту, що призводить до їх загибелі.

Серед технічних культур найбільше потерпають сходи цукрових буряків та соняшнику. У разі масового розмноження цвіркуни можуть знищити значну частину посівів.

Також відмічається шкодочинність для зернових культур. Комахи пошкоджують паростки, виїдаючи соковиті частини, що суттєво знижує густоту стояння посівів.

• Овочеві культури (розсада)
• Цукровий буряк
• Соняшник
• Зернові колосові культури

Життєвий цикл цвіркуна польового становить один рік. Зимують переважно личинки старших віків у глибоких норах, де вони захищені від морозу.

Навесні, коли ґрунт прогрівається, личинки виходять на поверхню. Активний період живлення припадає на весняні місяці, коли сходи культур найбільш вразливі.

Процес окукливания відбувається наприкінці весни. Імаго стають активними в червні, саме в цей час самці починають своє інтенсивне стрекотіння.

У липні відбувається парування та відкладання яєць у ґрунт. Самка відкладає яйця невеликими купками, що забезпечує успішне виживання нащадків.

Наприкінці літа з’являється нове покоління личинок, які активно живляться до настання осінніх холодів, готуючись до майбутньої зимівлі.

Основною ознакою наявності шкідника є отвори нірок у землі. Навколо них часто можна помітити характерні об’їдені залишки рослинних решток.

Зрізані біля основи стебла молодих рослин свідчать про те, що тут господарює цвіркун. Це часто помилково приймають за роботу дротяників або медведок.

Вечірнє стрекотіння в полі або на городі є прямим доказом присутності дорослих особин, які здатні до активного розмноження на цій ділянці.

Наявність екскрементів біля місць пошкоджень та слідів поїдання листя допомагає агроному ідентифікувати саме цвіркуна польового серед інших шкідників.

Виявлення комах у вечірні години при огляді посівів з ліхтариком підтверджує рівень щільності популяції та необхідність вжиття захисних заходів.

Глибока оранка ґрунту восени є одним із найефективніших методів боротьби. Вона знищує нори та виносить личинок на поверхню, де вони гинуть від холоду.

Регулярне розпушування міжрядь у період вегетації порушує спокій комах і пошкоджує їхні нори, що змушує шкідників покидати оброблені ділянки.

Боротьба з бур’янами вздовж доріг та на краях полів позбавляє цвіркунів притулку та додаткового джерела живлення, зменшуючи їх чисельність.

Використання отруєних приманок, що розкладаються ввечері, дозволяє точково знищити шкідника на грядках без суцільного обприскування пестицидами.

Застосування інсектицидів широкого спектру дії рекомендується лише у разі перевищення економічного порогу шкодочинності, коли існує загроза втрати врожаю.