Пеліканові

Основними об’єктами ураження є зариблені ставки та басейни, де розводяться коропові, лососеві або цінні види риб. Висока концентрація риби на обмеженій площі робить такі водойми привабливими місцями для годівлі пеліканів, що призводить до стрімкого зменшення поголів’я вирощуваної продукції.

Біологія виду передбачає великі обсяги щоденного споживання білкової їжі. Пелікани є майстерними мисливцями, які використовують колективні стратегії для вилову риби. Цикл їхньої життєдіяльності та міграційні шляхи часто збігаються з піками активності в рибних господарствах, що значно ускладнює процес вирощування молоді.

Шкодочинність полягає не лише у прямому поїданні риби, а й у стресовому впливі на водні біоресурси та поширенні паразитарних захворювань. Постійна присутність зграй змушує рибу триматися на глибині, що обмежує доступ до корму, знижує темпи росту та підвищує сприйнятливість до хвороб.

Для захисту аквакультурних об'єктів від пеліканів рекомендується впроваджувати наступні заходи:

• Монтаж захисних сіток над ставками.
• Застосування систем автоматичного відлякування (шумові та візуальні).
• Використання біоакустичних комплексів, що імітують голоси хижаків.
• Створення штучних зон спокою в інших місцях для перенаправлення шляхів міграції птахів.