Кенгурові

Серед культур, що найбільше потерпають від кенгурових, виділяють зернові (пшениця, ячмінь), бобові, а також посіви люцерни та інших кормових трав. Крім того, вони можуть завдавати шкоди молодим виноградникам та садам, обгризаючи кору та пагони молодих дерев, що призводить до їх ослаблення або загибелі.

Біологічний цикл кенгурових пристосований до виживання у змінних умовах. Маючи розвинену здатність до розмноження, ці тварини формують великі групи, які мігрують у пошуках соковитого корму. Низька смертність серед молодняка завдяки вигодовуванню в сумці призводить до швидкого відновлення популяції після несприятливих періодів.

Характерною ознакою їх шкідливості є масове витоптування посівів та суцільне об'їдання рослин на певних ділянках. Внаслідок постійного випасання значно знижується якість пасовищ, а в посівах культурних рослин утворюються «лисі» плями, що суттєво зменшує загальну врожайність та якість зерна.

Для захисту полів фермери використовують комплекс заходів. Ефективними є спеціальні огорожі з металевої сітки висотою понад два метри, світлові та звукові системи відлякування, а також висадка по периметру рослин, що мають для кенгурових відштовхуючий запах. Важливим є також моніторинг чисельності популяції та використання методів екологічного регулювання.