Цитрусова нематода (Tylenchulidae)
Родина Tylenchulidae належить до ряду Tylenchida. Найвідомішим та найбільш шкодочинним представником цієї родини є цитрусова нематода (Tylenchulus semipenetrans), яка викликає значні економічні збитки в промислових садах цитрусових культур. Ці мікроскопічні паразити вражають кореневу систему, що робить їх боротьбу досить складною.
Вміст розділу
Сферонема
Sphaeronema
Сферонема вільхова
Sphaeronema alni
Тиленхокриконема
Tylenchocriconema
Тиленхокриконема Аллена
Tylenchocriconema alleni
Трофотиленхулус флоридський
Trophotylenchulus floridensis
Трофотиленхулюс булавохвостий
Trophotylenchulus clavicaudatus
Трофотиленхулюс обскурус
Trophotylenchulus obscurus
Трофотиленхулюс перцевий
Trophotylenchulus piperis
Трофотиленхулюс сальтенсіс
Trophotylenchulus saltensis
Цитрусова нематода
Tylenchulus semipenetrans
Цитрусова нематода
Tylenchulus
Цитрусова нематода (Tylenchulidae)
Цей шкідник уражає переважно види родини Rutaceae, зокрема всі сорти лимонів, апельсинів, грейпфрутів та мандаринів. У пошуках поживних речовин нематоди концентруються на зоні кореневих волосків, де вони харчуються вмістом клітин кори, порушуючи обмінні процеси в усій рослині.
Біологія виду має свої особливості. Самка нематоди частково занурює своє тіло в тканини кореня, де фіксується і починає харчуватися, тоді як задня частина тіла залишається на поверхні. Там формується яйцевий мішок, захищений спеціальною оболонкою, що дозволяє личинкам виживати в несприятливих умовах ґрунту протягом тривалого періоду.
Основна шкодочинність полягає в поступовому виснаженні дерев. Ознаками зараження є загальне пригнічення росту, пожовтіння листя, передчасне скидання плодів та зменшення їх розміру. Оскільки ураження відбувається під землею, діагностувати проблему на початкових стадіях важко, що призводить до масового розповсюдження в саду.
Система захисту базується на наступних заходах:
- Використання виключно сертифікованого безвірусного матеріалу для посадки.
- Ретельна дезінфекція ґрунту та інвентарю в розплідниках.
- Вирощування стійких до нематод підщеп, які мінімізують розмноження паразита.
- Внесення органічних добрив, що стимулюють розвиток корисної мікрофлори ґрунту.
- Застосування нематоцидів за наявності високого порогу економічної шкодочинності.