Торненематиди

Коло культур, які вражають ці шкідники, є досить широким. Найбільш уразливими є коренеплідні овочеві культури, зернові злаки та деякі декоративні рослини. Торненематиди найактивніше поширюються у ґрунтах з високою вологістю, де вони легко переміщуються в капілярах у пошуках вразливих ділянок кореневої системи рослин.

Біологія та цикл розвитку торненематид безпосередньо залежать від температурного режиму та вологості ґрунту. Життєвий цикл включає стадію яйця та чотири личинкові стадії, кожна з яких завершується линянням. Дорослі особини використовують свій потужний стилет для проколювання клітин кореня та висмоктування цитоплазми, що суттєво послаблює рослину.

Характер пошкоджень проявляється у пригніченні розвитку надземної частини рослин, появі хлорозу та передчасному в’яненні. Місця уколів стилетом стають відкритими ранами, через які проникають патогенні гриби та бактерії, що спричиняють гниття коренів. Вредоносність полягає у суттєвому зниженні врожаю та погіршенні його якості.

Система захисних заходів повинна базуватися на превентивних методах та інтегрованому підході. Ефективними заходами є:

• Дотримання сівозміни з використанням культур, що пригнічують чисельність нематод.
• Регулярна глибока оранка, що порушує умови існування шкідників.
• Застосування біологічних методів контролю (використання нематофагових грибів).
• Використання здорового садивного матеріалу, що пройшов термічну або хімічну обробку.
• Використання спеціалізованих нематоцидів при критичному рівні зараження ґрунту.