Горохова плодожерка

Горохова плодожерка Grapholita nebritana — це небезпечний шкідник із родини листовійок (Tortricidae). Доросла комаха — це дрібний метелик із розмахом крил до 15 мм, що має темне забарвлення з характерним сріблястим дзеркальцем на передніх крилах.

Гусінь шкідника на ранніх стадіях має молочно-білий колір, який згодом змінюється на блідо-рожевий. Голова личинки темно-бурого кольору. Гусінь розвивається всередині бобів, де живиться молодим насінням, що робить її виявлення складним без розкриття плодів.

Життєвий цикл включає повне перетворення. Зимує шкідник у стадії гусениці в ґрунті у щільному коконі. Навесні відбувається заляльковування, після чого вилітають метелики, що збігається з фазою масового цвітіння гороху.

Самки відкладають яйця по одному або групами на поверхню листків, прилистків та чашолистків. Плодючість однієї самиці становить близько 200 яєць, що створює значну загрозу для майбутнього врожаю при сприятливих погодних умовах.

Визначення чисельності шкідника базується на моніторингу вильоту метеликів за допомогою спеціальних феромонних пасток, що є обов’язковим елементом інтегрованої системи захисту рослин.

Основною кормовою культурою для горохової плодожерки є горох посівний. Меншою мірою шкідник може уражувати сочевицю, вику та чину, що розширює коло його господарського значення в умовах сучасного агровиробництва.

Личинки прогризають отвори в стулках бобів і проникають всередину, де виїдають насіння. Вони залишають всередині камер екскременти, що призводить до гниття насіння та втрати його харчової та посівної якості.

Уражене зерно має знижену енергію проростання, меншу масу та стає легкою мішенню для розвитку патогенних грибів. Це значно ускладнює післязбиральну обробку та знижує товарну вартість продукції.

Шкодочинність плодожерки може призводити до втрати значної частини врожаю, у деяких випадках показники сягають 40% і більше. Особливо небезпечним є те, що одна гусінь може пошкодити кілька насінин в одному бобі.

Наявність гусені в бобах робить продукцію непридатною для реалізації на продовольчому ринку та експорту, оскільки існують суворі фітосанітарні вимоги до вмісту шкідників у зерні бобових культур.

Масовий літ метеликів розпочинається наприкінці травня — на початку червня. Цей період тісно пов'язаний із фенологічними фазами гороху: появою бутонів та початком цвітіння культури.

Розвиток одного покоління шкідника триває протягом літа. Умови з помірними температурами та вологістю є найбільш сприятливими для активного розмноження та виживання гусені на перших етапах розвитку.

Період активності гусені всередині бобів триває близько місяця. Після завершення живлення личинки прогризають вихідний отвір у стулці та заглиблюються в ґрунт, де готуються до зимівлі.

Високі температури в період вильоту метеликів можуть прискорювати розвиток ембріонів у яйцях. Тому критично важливо слідкувати за прогнозом погоди для визначення оптимальних термінів проведення захисних заходів.

В останні роки через зміни клімату в південних регіонах спостерігаються випадки неповного розвитку другої генерації, що вимагає перегляду календарних планів боротьби зі шкідником.

Первинною ознакою наявності шкідника є дрібні, майже непомітні отвори в стулках бобів гороху. Часто навколо отвору можна побачити виділення «трухи» — результату харчування гусені.

Зовнішній вигляд ураженого насіння змінюється: воно стає зморшкуватим, з виїденими ділянками, на яких видно сліди діяльності шкідника. У важких випадках зерно повністю втрачає свою форму.

Під час обстеження посівів наявність бабочок стає помітною при розгойдуванні рослин — комахи швидко злітають і переміщуються на короткі дистанції, ховаючись під листям.

При зберіганні врожаю, якщо вчасно не була проведена фумігація або очищення, можна помітити вихід гусені, що готується до заляльковування, або наявність павутини всередині насипу зерна.

• Поява дрібних отворів на бобах.
• Наявність екскрементів усередині бобів.
• Пошкоджена поверхня зерна з виїденими ямками.
• Наявність гусені рожевого кольору всередині боба.
• Зниження виходу кондиційного насіння при сортуванні.

Агротехнічні заходи, такі як дотримання сівозміни та просторова ізоляція нових посівів від торішніх полів гороху, є фундаментом захисту. Недопущення накопичення шкідника на одному місці — головна стратегія.

Глибока оранка ґрунту восени є критично важливою, оскільки вона переносить зимуючих лялечок або гусені в умовах, які є згубними для них, знижуючи популяцію на наступний рік.

Використання ранньостиглих сортів дозволяє «втекти» від піку активності шкідника, адже до того часу, як метелики масово відкладають яйця, боби стають занадто грубими для живлення личинок.

Хімічний захист передбачає обприскування посівів інсектицидами в період масового вильоту метеликів, до того моменту, як гусениці встигнуть прогризти боби і стати недосяжними для контактних препаратів.

Біологічний метод включає застосування трихограми — мікроскопічної комахи, яка паразитує на яйцях плодожерки. Це екологічно безпечний шлях, що вимагає точного розрахунку часу випуску ентомофагів.