Гнатотріхус

Гнатотріхус (лат. Gnathotrichus) належить до родини довгоносиків, підродини короїдів (Scolytinae). Це дрібні жуки амброзієвого типу, довжина тіла яких зазвичай не перевищує 3 міліметрів.

Тіло комахи має видовжену циліндричну форму, забарвлення варіюється від темно-коричневого до майже чорного кольору. Поверхня надкрил вкрита дрібними волосками, що є характерною видовою ознакою.

Личинки гнатотріхуса безногі, білого кольору, з добре розвиненою хітиновою головою. Вони розвиваються всередині ходів, які прокладають дорослі особини в товщі деревини.

Основна особливість цих жуків — симбіотичні стосунки з грибами виду Ambrosiella. Жуки переносять спори гриба у спеціальних заглибленнях на тілі (мікангіях), створюючи на стінках ходів поживний міцелій.

Розвиток комах проходить повний цикл перетворення: яйце, личинка, лялечка, імаго. Дорослі жуки ведуть прихований спосіб життя, залишаючи ходи лише в період льоту та розселення.

Гнатотріхус пошкоджує переважно хвойні породи дерев, включаючи ялину, сосну, ялицю та тсугу. Шкода завдається як ослабленим живим деревам, так і свіжозрубаній деревині.

Ці шкідники становлять серйозну загрозу для лісозаготівельної промисловості, оскільки їхні ходи глибоко проникають у заболонь та ядрову деревину.

Головний економічний збиток полягає у зниженні якості пиломатеріалів. Наявність чисельних отворів у деревині робить її непридатною для виробництва високоякісних столярних виробів.

Крім механічного пошкодження тканин дерева, діяльність гнатотріхуса сприяє поширенню грибкових інфекцій. Міцелій грибів забарвлює деревину в темні тони, що призводить до знецінення продукції.

Масове розмноження шкідника спостерігається в місцях накопичення лісоматеріалів, залишених на тривале зберігання в лісі без відповідної обробки та захисту.

Основною зовнішньою ознакою зараження є поява специфічного бурового борошна на поверхні кори або торцях колод.

Колір бурового борошна зазвичай світлий, оскільки жуки викидають тирсу, яка не містить грибного міцелію, на відміну від деяких інших видів амброзієвих короїдів.

При ретельному огляді стовбурів можна помітити акуратні круглі вхідні отвори діаметром близько 1 міліметра, розташовані перпендикулярно до поверхні стовбура.

При розпилюванні ураженої деревини на поверхні дощок чітко видно темні радіальні смуги та плями, які є наслідком розвитку симбіотичних грибів у ходах жука.

Непрямою ознакою активності шкідника є загальне зниження якості лісосіки та характерний «затхлий» запах, що супроводжує активний розвиток грибниці всередині деревних тканин.

Головним методом боротьби є суворе дотримання правил лісозаготівлі та швидке транспортування деревини з місць рубки в періоди масового льоту жуків.

Необхідно уникати тривалого зберігання неокореної деревини в лісі. Своєчасне окірювання колод позбавляє шкідників можливості закріпитися на поверхні та розпочати буріння.

У разі неможливості швидкого вивезення рекомендується використовувати профілактичну обробку лісоматеріалів інсектицидами контактної дії, дозволеними до застосування в лісовому господарстві.

Важливим елементом контролю є санітарна очистка лісових масивів від сухостою та вітровалу, які слугують природними осередками розмноження гнатотріхуса.

• Забезпечення оперативної переробки деревини.
• Використання феромонних пасток для моніторингу популяцій.
• Своєчасна утилізація порубкових залишків та зараженої деревини.