Глувія

Глувія (лат. Gluvia) — рід павукоподібних із ряду Сольпуги або фаланги (Solifugae), які належать до родини Daesiidae. Це переважно нічні хижаки, що мають характерний зовнішній вигляд з потужними хеліцерами.

Вони не є класичними фітофагами, тобто не харчуються частинами рослин. Тіло вкрите великою кількістю дрібних волосків, а кінцівки пристосовані для швидкого пересування поверхнею ґрунту.

Розвиток цих організмів відбувається через серію линянь, причому їхній життєвий цикл залежить від наявності кормових ресурсів у ґрунті. Вони є досить витривалими до високих температур.

Визначення виду Gluvia є складним завданням, що потребує знань морфології ротового апарату, оскільки загальний вигляд багатьох особин в межах ряду є доволі схожим.

У сільськогосподарському ландшафті ці істоти зустрічаються переважно в регіонах з посушливим кліматом, де вони займають нішу активних нічних мисливців.

Прямої шкоди культурним рослинам глувії не завдають. Вони не пошкоджують листя, коріння або плоди, тому не класифікуються як аграрні шкідники в традиційному розумінні.

Шкода може бути лише непрямою, наприклад, через механічне порушення структури ґрунту під час облаштування їхніх норок, що рідко має критичний характер для посівів.

Навпаки, завдяки своєму хижацькому способу життя, вони часто знищують шкідливих комах, що живуть у ґрунті, виконуючи функцію природних регуляторів чисельності комах-шкідників.

Варто враховувати, що велика кількість фаланг на полі може викликати дискомфорт у персоналу під час проведення польових робіт, хоча вони рідко проявляють агресію до людей без провокації.

З огляду на їхню роль у біоценозі, вони є корисними компонентами агросистеми, які допомагають стримувати розмноження інших видів комах.

Активність глувій починається з настанням теплої пори року. Найбільшу чисельність особин можна спостерігати в червні, липні та серпні, коли нічні температури повітря найбільш сприятливі.

Протягом дня вони малорухливі та знаходяться у затінених місцях: під каменями, у тріщинах ґрунту або під рослинними залишками.

З настанням сутінків вони виходять на полювання. Темп їхньої життєдіяльності прямо залежить від накопиченого тепла, тому в найспекотніші ночі вони найбільш активні.

З приходом осінніх холодів метаболізм сповільнюється, і глувії готуються до зимового періоду спокою, зариваючись глибше в землю.

У закритому ґрунті або теплицях сезонність їхньої появи може бути розмитою, оскільки стабільні умови середовища дозволяють їм зберігати активність протягом тривалого часу.

Ознаками присутності цих павукоподібних є специфічні отвори в землі біля основи стебел культурних рослин, що ведуть до їхніх неглибоких норок.

У нічний час можна помітити їхній швидкий рух на відкритих ділянках ґрунту. Їхня присутність часто супроводжується відсутністю деяких ґрунтових шкідників.

Відсутність укусів на рослинах і специфічних пошкоджень стебел відрізняє їхню діяльність від діяльності фітофагів, таких як личинки жуків чи совки.

Часто в місцях їхнього проживання можна знайти залишки екзоскелетів інших комах, які були впольовані цими хижаками.

Світловідбиваючі очі фаланг можуть бути помічені вночі за допомогою спрямованого променя світла, що є надійним способом їхньої ідентифікації.

Спеціальних заходів захисту рослин проти глувій не застосовують, оскільки вони не завдають економічних збитків врожаю.

Якщо необхідно знизити їхню присутність у теплицях або господарських спорудах, достатньо провести механічне прибирання сміття та забезпечити хорошу вентиляцію.

Використання інсектицидів має бути обмеженим, оскільки ці препарати можуть знищити не тільки хижаків, а й корисних запилювачів або ентомофагів.

Поліпшення агротехніки, зокрема дотримання сівозміни та своєчасна обробка міжрядь, створює умови, в яких проживання фаланг стає менш сприятливим.

Просвітницька робота серед аграріїв дозволяє запобігти безпідставному застосуванню отрутохімікатів проти корисних організмів, які помилково сприймаються як шкідники.