Гломеріс

Гломеріс (Glomeris) належить до класу Двопарноногі багатоніжки (Diplopoda), родини Glomeridae. Цих істот часто плутають із мокрицями через їхню здатність згортатися у щільну кулю при виникненні небезпеки.

Тіло дорослої особини коротке, складається з 11–12 сегментів, має куполоподібну форму та блискучий хітиновий панцир. Колір переважно темний, від коричневого до чорного, часто з помітними світлими плямами по боках.

Ці членистоногі надають перевагу вологим та затіненим ділянкам із великою кількістю органічних решток. Вони ведуть прихований спосіб життя, проявляючи активність переважно вночі, оскільки погано переносять сонячне проміння.

Хоча вони вважаються сапрофагами, при нестачі органіки в ґрунті гломеріси переходять на живлення молодими корінцями та паростками культурних рослин. Саме ця поведінка робить їх небажаними гостями на присадибних ділянках.

Для точної ідентифікації виду слід звертати увагу на кількість сегментів тіла та характерний спосіб захисного згортання, що є ключовою відмінністю від інших типів ґрунтових багатоніжок.

Основна шкода від гломеріса спостерігається в умовах надмірної вологості ґрунту та за відсутності звичної для них їжі — рослинних решток. У таких випадках вони починають гризти живі тканини рослин.

Найбільше страждає ніжна розсада овочевих культур, молоді паростки зернових та квіти. Шкідники пошкоджують корінці, що призводить до в’янення та загибелі рослин через порушення живлення.

Також під удар потрапляють коренеплоди, які знаходяться в ґрунті. Гломеріси вигризають невеликі отвори в коренях моркви, буряка чи картоплі, сприяючи розвитку вторинних гнилей.

У тепличних умовах, де підтримується постійна вологість, гломеріси можуть розмножуватися у великій кількості, завдаючи суттєвої шкоди молодим саджанцям огірків та томатів.

Пошкоджені тканини швидко стають місцем розмноження патогенних бактерій та грибів, тому справжня причина загибелі розсади часто залишається непоміченою для агронома.

Першою ознакою є раптове в'янення розсади. При огляді кореневої системи виявляються обгризені кінчики коренів або вигризені ділянки на нижній частині стебла.

Наявність самих особин під шаром мульчі, камінням або вологою деревиною є прямим підтвердженням їхньої присутності. Гломеріси зазвичай зосереджені в місцях із найвищою вологістю.

Специфічні погризи на стеблах, які знаходяться в контакті з вологим ґрунтом, вказують на активність багатоніжок. Вони можуть залишати сліди у вигляді дрібних нерівних виразок.

У нічний час за допомогою ліхтарика на поверхні ґрунту можна помітити активний рух дорослих гломерісів, що шукають їжу навколо молодих рослин.

Поява грибкових інфекцій на коренях у поєднанні з виявленням невеликих компактних «кульок» у ґрунті є чітким сигналом для вжиття заходів захисту.

Головний метод боротьби — це контроль вологості ґрунту. Необхідно уникати застою води та забезпечити належний дренаж, що значно знижує привабливість ділянки для шкідника.

Регулярне розпушування міжрядь порушує середовище існування гломерісів, висушуючи верхній шар ґрунту, що є згубним для цих чутливих до сухості членистоногих.

Важливо вчасно видаляти з ділянки залишки дощок, плівки та іншого сміття, де гломеріси знаходять захист від пересихання протягом світлового дня.

Як ефективну пастку можна використовувати вологі мішковини або шматки картону, які розкладають ввечері, а вранці разом із накопиченими шкідниками знищують.

Хімічні інсектициди проти гломерісів використовуються вкрай рідко, оскільки основна увага має бути приділена агротехнічним методам, які створюють несприятливі умови для розмноження багатоніжок.