Блакитниця алексіс

Блакитниця алексіс (Glaucopsyche alexis) належить до ряду Лускокрилі, родини Блакитниці (Lycaenidae). Це невеликий денний метелик із розмахом крил близько 30 мм.

Верхня сторона крил самців забарвлена в яскраво-блакитний або синій колір із темною облямівкою по краю. У самок крила переважно темно-бурого або сіруватого кольору з блакитним напиленням біля основи.

Нижня сторона крил обох статей має характерний попелясто-сірий окрас із набором дрібних чорних плям, розташованих дугоподібно, та легким блакитним відливом у прикореневій зоні.

Тіло метелика вкрите густими волосками, а голова оснащена великими очима та довгими вусиками з булавоподібними закінченнями. У стані спокою метелик щільно складає крила вертикально над спиною.

Личинка (гусениця) має характерну для родини мокрицеподібну форму тіла. Вона зеленого кольору, вкрита дрібними волосками, що дозволяє їй чудово маскуватися на поверхні кормових рослин.

Основним об'єктом живлення для личинок цього виду є представники родини Бобові. В агроекосистемах шкідник віддає перевагу дикорослим та культурним рослинам.

Найбільш часто фіксується пошкодження таких рослин, як вика, горошок, лядвенець, еспарцет та деякі види люцерни. Шкідливість проявляється у поїданні генеративних та вегетативних органів.

Гусениці здатні пошкоджувати молоді бутони та квітки, що призводить до прямого зниження врожайності зернобобових культур. Також спостерігається обгризання листя та молодих пагонів.

При високій чисельності шкідника пошкоджуються не тільки надземні частини, а й зав'язі бобів, що робить їх непридатними для подальшого розвитку та збору врожаю насіння.

Окрім прямої шкоди, пошкоджені ділянки рослин стають «воротами» для розвитку вторинних грибкових та бактеріальних інфекцій, що послаблюють загальний стан культури.

Розвиток цього виду відбувається в одному поколінні за рік. Літ імаго спостерігається у весняно-літній період, починаючи з кінця квітня і закінчуючи червнем, залежно від кліматичної зони.

Самка відкладає яйця поодинці або невеликими групами на поверхню листя, бутонів або суцвіть кормових рослин, обираючи найбільш соковиті частини.

Ембріональний розвиток триває близько півтора-двох тижнів. Після виходу з яйця гусениця починає активне живлення, проходячи кілька віків розвитку протягом літнього сезону.

Заляльковування відбувається в прикореневій зоні, серед рослинних залишків або в ґрунтовому субстраті. У стані лялечки комаха залишається на зимівлю до наступної весни.

Виліт нового покоління метеликів наступного року напряму залежить від температурного режиму та суми активних температур, накопичених у ґрунті за весняний період.

Візуальними ознаками зараження є характерні «віконця» або наскрізні отвори в листкових пластинах, які прогризають гусениці молодших віків.

При огляді квіткових кистей можна помітити опалі або пошкоджені бутони, які були виїдені зсередини або об'їдені ззовні личинками блакитниці.

Наявність екскрементів гусениць у вигляді дрібних темних гранул на листі та під пошкодженими бутонами є непрямою, але достовірною ознакою присутності шкідника.

Самі гусениці через своє забарвлення та форму часто зливаються з фоном рослини, тому їх виявлення потребує уважного огляду нижньої сторони листя та суцвіть.

Уповільнення загального росту рослини та деформація суцвіть також можуть вказувати на систематичне пошкодження шкідником у період цвітіння та формування бобів.

Для контролю чисельності блакитниці алексіс насамперед необхідно проводити глибоку зяблеву оранку, яка знищує місця зимівлі лялечок.

Важливим агротехнічним прийомом є дотримання просторової ізоляції між полями бобових культур та залежами дикорослих бобових трав, що слугують резерватами виду.

Застосування біологічних інсектицидів на основі ентомопатогенних бактерій (наприклад, Bacillus thuringiensis) ефективне проти гусениць молодших віків і безпечне для ентомофагів.

Хімічна обробка посівів інсектицидами широкого спектра дії виправдана тільки при досягненні економічного порогу шкідливості у фазу бутонізації та цвітіння.

• Своєчасна боротьба з бур'янами з родини бобових по краях полів.
• Залучення природних ворогів: наїзників-яйцеїдів та хижих клопів.
• Використання сівозміни для переривання циклу розвитку шкідника.