Сойка

Сойка звичайна (Garrulus glandarius) — це птах родини воронових, ряду горобцеподібних, що мешкає у лісах та наближених до них територіях.

Птах має характерне яскраве оперення з блакитними «дзеркальцями» на крилах та широку чорну смугу, що тягнеться від дзьоба до горла.

Доросла особина важить до 200 грамів і володіє міцним дзьобом, що дозволяє легко розкривати тверді плоди та насіння.

Це дуже обережний та інтелектуально розвинений птах, який швидко вчиться знаходити джерела їжі на полях та в садах фермерів.

У літньо-осінній період сойка веде всеїдний спосіб життя, часто віддаючи перевагу культурним рослинам, які є більш поживними та легшими для здобуття.

Основну шкоду сойка завдає плодово-ягідним культурам, особливо активно поїдаючи ягоди вишні, черешні, винограду та полуниці у фазі їхнього дозрівання.

У промислових садах птахи знищують значну частину врожаю горіхоплідних культур, зокрема фундука та грецького горіха, пошкоджуючи їх прямо на деревах.

На полях сойка становить реальну загрозу для зернових, активно викльовуючи зерно з качанів кукурудзи під час молочно-воскової стиглості.

Також птахи пошкоджують посіви соняшнику, викльовуючи насіння з кошиків, що відкриває шлях до зараження рослин грибковими хворобами.

• Знищення ягід вишні та черешні.
• Пошкодження ядер горіхів.
• Виїдання зерна з качанів кукурудзи.
• Пошкодження кошиків соняшнику.

Активність сойок як шкідників зростає з середини літа, коли починають дозрівати перші ягоди та ранні сорти зернових.

Найбільшої шкоди завдається у серпні та вересні, коли молоді птахи об'єднуються у зграї та починають активно запасати корм на зиму.

Взимку активність знижується, проте при нестачі природних кормів зграї можуть відвідувати місця зберігання зерна або плодово-ягідні сади.

Сезонний цикл птаха тісно пов'язаний з біологічними потребами: навесні вони здебільшого харчуються комахами, що приносить певну користь лісу.

Однак із дозріванням врожаю їхній раціон зміщується у бік високовуглеводної культурної їжі, що робить їх серйозним сільськогосподарським шкідником.

Ознакою присутності сойки є пошкоджені, надкушені плоди та ягоди, а також розкидані залишки оболонок або лушпиння на поверхні ґрунту.

Характерною ознакою на полях кукурудзи є обірвані обгортки качанів та викльовані ряди зерен, що суттєво знижує товарну якість продукції.

На гілках дерев після нальоту зграї можна помітити зламані пагони та залишки шкаралупи горіхів, які птахи розбивають об тверді поверхні.

Гучні, різкі крики в саду або на полі в ранні години є сигналом про те, що зграя оселилася поблизу і активно живиться врожаєм.

Наявність специфічного посліду на гілках або поблизу місць годування підтверджує регулярне відвідування ділянки даним видом птахів.

Використання візуальних засобів відлякування, таких як дзеркальні стрічки, муляжі хижих птахів або світловідбивачі, є першою лінією захисту.

Акустичні відлякувачі, що транслюють звуки тривоги птахів, допомагають відвадити зграї від посівів кукурудзи та соняшнику на певний час.

Найбільш надійним способом для захисту ягідників є встановлення спеціальних антипташиних сіток, які запобігають фізичному контакту птаха з плодами.

Важливим агротехнічним заходом є своєчасне збирання врожаю, оскільки чим довше плоди знаходяться в полі, тим вищий ризик їх пошкодження.

На великих площах доцільно застосовувати газові гармати, що створюють гучні хлопки, які змушують птахів змінити місце годівлі на більш безпечне.