Вишневий довгоносик

Вишневий довгоносик (Furcipus rectirostris) — небезпечний шкідник ряду твердокрилих, що спеціалізується на кісточкових культурах. Дорослий жук має довжину тіла близько 6 мм і характерну довгу головотрубку.

Колір тіла варіюється від червонувато-бурого до жовтуватого. Комаха вкрита густими щетинками, що роблять її менш помітною на корі дерева, де вона проводить значну частину часу.

Личинка, яка є головним джерелом шкоди, білого кольору, має вигнуту форму та темно-коричневу голову. Вона розвивається всередині кісточки, залишаючись непомітною для садівника до моменту пошкодження плоду.

Лялечка розвивається у ґрунті. Вона світла, м'яка, має вільні кінцівки, що характерно для цього сімейства комах, і перетворюється на жука в середині літа.

Ідентифікація імаго можлива під час весняного потепління, коли жуки піднімаються в крону дерев для живлення бруньками та молодим листям.

Основна шкода виявляється у знищенні ядра кісточки плоду. Личинка, виїдаючи ядро, призводить до передчасного опадання ще зелених та незрілих плодів вишні, черешні та сливи.

Дорослі жуки шкодять ще до появи зав’язі. Вони вигризають отвори у бруньках та квітках, через що квіти засихають або не здатні до запилення, що різко зменшує загальну врожайність.

Пошкоджені плоди втрачають товарний вигляд та смакові якості. Крім того, вони стають вразливими до грибкових захворювань, зокрема моніліозу, що додатково псує врожай.

У роки масового розмноження цей шкідник може пошкодити понад 80% завязей, що фактично позбавляє садівника врожаю кісточкових культур.

Особлива небезпека полягає в тому, що пошкодження часто виявляється лише тоді, коли личинка вже завершила свій цикл розвитку і вийшла з плоду, залишаючи після себе порожню кісточку.

Зимують імаго в ґрунті на глибині до 15 см. Навесні, при прогріванні повітря до +10...+12°C, жуки виходять на поверхню і починають активне харчування.

Період виходу жуків з ґрунту зазвичай збігається з фазою розпускання бруньок. Комахи переміщуються на дерева, де доповнюють свій раціон молодими пагонами.

Відкладання яєць починається після цвітіння, коли молоді зав’язі досягають потрібного розміру. Самка прогризає отвір у плоді і розміщує там одне яйце.

Личинка живиться ядром протягом приблизно 30–40 днів. По завершенні розвитку, що припадає на червень або липень, вона виходить з плоду і заглиблюється в ґрунт для заляльковування.

Повний цикл розвитку становить один рік. Це означає, що заходи боротьби повинні бути зосереджені саме на весняний період, коли жуки стають найбільш вразливими до інсектицидів.

На ранніх етапах ознаками присутності шкідника є дрібні виїмки на пелюстках квітів та пошкоджені бруньки, які не розпускаються або відмирають.

Візуально на плодах можна побачити невеликі темні цятки — це місця проколів, через які самка відклала яйце всередину кісточки.

Масове опадання плодів у червні — головна ознака того, що личинки завершили розвиток і виходять з плодів для заляльковування в ґрунті.

При огляді крони вранці жуки можуть бути виявлені при їх скиданні на підстелену плівку, оскільки вони мають звичку «прикидатися мертвими» при найменшій небезпеці.

Якщо розрізати падалицю, всередині кісточки часто можна знайти порожнину або саму личинку, що підтверджує діяльність вишневого довгоносика.

Найбільш ефективним агротехнічним заходом є розпушування ґрунту в пристовбурних колах восени, що допомагає знищити значну частину зимуючих жуків.

Важливо своєчасно збирати падалицю, щоб личинки не встигли покинути плоди та сховатися в ґрунт, де вони перетворяться на нову генерацію комах.

Хімічний захист передбачає обробку саду дозволеними інсектицидами до та відразу після цвітіння, що дозволяє значно зменшити чисельність популяції імаго.

Використання пасток та ловчих поясів дозволяє відстежувати міграцію жуків на дерева, що допомагає прийняти рішення про необхідність проведення обприскувань.

• Перекопування пристовбурних кіл восени.
• Регулярний збір та знищення падалиці.
• Обробка дерев інсектицидами до цвітіння.
• Струшування жуків на підстилку вранці.
• Використання біологічних препаратів на основі ентомопатогенних грибів.