Пагонівці

Пагонівці (Evetria) — це група метеликів з родини листокруток (Tortricidae), які завдають суттєвої шкоди хвойним насадженням. Дорослі особини є невеликими метеликами, що ведуть сутінковий спосіб життя.

Личинки, або гусениці, мають витягнуте тіло і є основними шкідниками, що пошкоджують бруньки та молоді пагони дерев. У процесі росту гусениці змінюють колір від світло-жовтого до коричневого.

Ці комахи належать до ряду лускокрилих. Їхній розвиток передбачає повне перетворення, тому боротьба з ними потребує знань про кожен етап їхнього життєвого циклу.

Визначити вид можна за морфологічними ознаками імаго та особливостями пошкодження хвойних дерев, оскільки кожен підвид має певні смакові переваги серед порід дерев.

Дорослі метелики мають виражену маскувальну функцію, завдяки чому їх важко помітити на фоні кори дорослих сосен або ялин.

Основними культурами, що уражуються, є представники роду Pinus, зокрема сосна звичайна, кедрова сосна та інші хвойні дерева, що ростуть у парках та лісових господарствах.

Гусениці поїдають верхівкові та бічні бруньки, проникаючи всередину пагонів, де виїдають серцевину, що призводить до відмирання верхньої частини гілки.

Окрім пагонів, шкідники пошкоджують генеративні органи — жіночі шишки, що значно знижує якість та кількість насіння, яке збирають для потреб лісівництва.

Молоді дерева, у яких пошкоджено центральний провідник, з часом набувають викривленої форми, що негативно впливає на декоративність та якість деревини в майбутньому.

На плантаціях та в розсадниках діяльність пагонівців призводить до затримки росту саджанців, що вимагає додаткових витрат на проведення захисних заходів.

Літ метеликів розпочинається на початку літа, коли починається інтенсивний ріст молодих пагонів, що є сприятливим середовищем для живлення потомства.

Період активності гусениць припадає на середину та другу половину літа, коли вони активно гризуть тканини рослин, готуючись до зими.

Зимують шкідники переважно у фазі гусениці всередині пошкоджених бруньок, де вони захищені від несприятливих погодних умов смолистими виділеннями.

Навесні, з підвищенням температури до 5–8 градусів, гусениці поновлюють свою активність, доїдаючи пошкоджені тканини перед окукленням.

Окуклення відбувається усередині ходів у пагонах, після чого дорослі особини вилітають для розмноження, завершуючи свій річний цикл розвитку.

Ознакою присутності шкідника є виділення смоли на пагонах у місцях входу гусениці, що створює специфічні світлі плями на корі.

Верхівки пагонів можуть в’янути та засихати, набуваючи характерного вигину («рогата» форма), оскільки провідні пучки були перебиті личинкою.

• Пожовтіння хвої на кінчиках пагонів.
• Наявність екскрементів гусениць біля основи бруньок.
• Викривлення стовбура у молодих сосен.
• Повна відсутність приросту верхівкової бруньки.
• Висихання молодих шишок на ранніх стадіях розвитку.

Якщо розрізати пошкоджену бруньку, всередині можна виявити личинку або її залишки, що є прямим підтвердженням зараження.

Пошкоджені дерева стають слабшими і в майбутньому частіше піддаються нападам вторинних шкідників, наприклад, короїдів.

Ефективним агротехнічним заходом є обрізка та спалювання пошкоджених пагонів навесні, до того як метелики залишать місця окуклення.

Використання біологічних препаратів на основі ентомопатогенних мікроорганізмів допомагає знизити чисельність гусениць без шкоди для навколишнього середовища.

Хімічний захист передбачає обприскування дерев системними інсектицидами в період масового виходу гусениць із яєць або в період активного льоту імаго.

Встановлення феромонних пасток допомагає проводити моніторинг чисельності популяції та вчасно реагувати на спалахи розмноження шкідника.

Створення змішаних лісових насаджень сприяє підвищенню біологічної стійкості дерев до ураження пагонівцями, оскільки розрізнені посадки хвойних менше приваблюють комах.