Муха-дзюрчалка широкосмуга

Муха-дзюрчалка широкосмуга, лат. Eupeodes latifasciatus, — представник родини дзюрчалок (Syrphidae), які відомі своєю здатністю зависати в повітрі під час польоту.

Доросла комаха має яскраве забарвлення, що імітує ос, з характерними широкими жовтими смугами на чорному черевці, що є класичним прикладом бейтсівської мімікрії.

Личинки мають подовжену, зморшкувату форму тіла, забарвлення яких варіюється від блідо-зеленого до жовтуватого, що дозволяє їм маскуватися серед листків.

Цей вид є частиною складного агроценозу, де він відіграє роль як регулятора чисельності шкідливих комах, зокрема попелиць.

Агрономи розглядають цей вид не як шкідника, а як важливий біологічний ресурс, проте в контексті карточки-довідника ми розглядаємо методи його ідентифікації для уникнення помилок у захисті.

Личинки дзюрчалки є хижаками, їхній основний раціон складається з колоній попелиць на овочевих, плодових та декоративних культурах.

В процесі полювання личинка може знищити значну кількість шкідників за добу, що сприяє природному оздоровленню рослин.

Прямої шкоди рослинам цей вид не завдає, оскільки він не має ротового апарату, пристосованого до живлення рослинними тканинами.

Потенційна шкода може виникнути лише через забруднення поверхні врожаю продуктами життєдіяльності личинок при надто високій щільності їх популяції.

Однак господарське значення виду є виключно позитивним, тому цілеспрямованого завдання шкоди рослинам у цього виду не спостерігається.

Імаго з'являються на ділянках з настанням стійкого тепла, зазвичай з кінця квітня або початку травня, коли починають цвісти перші медоноси.

Літній період є часом найвищої активності, коли відбувається декілька поколінь мух, що тісно пов'язано з циклами розмноження попелиць.

Восени мухи шукають захищені місця для зимівлі, зазвичай це нижні яруси рослинності або щілини в ґрунті, де вони перебувають у стані діапаузи.

Циклічність розвитку цього виду добре корелює з фенофазами розвитку більшості польових культур.

Моніторинг сезону дозволяє агрономам планувати заходи захисту так, щоб максимально зберегти корисну популяцію цих комах.

Першим сигналом присутності є дорослі мухи, які активно відвідують квіти, часто на сонячних місцях, видаючи характерне гудіння.

Наявність личинок можна виявити при детальному огляді попелиць, де серед скупчень шкідників виділяються повільні хижі личинки.

Ознакою роботи хижака є висмоктані, напівпрозорі шкірки попелиць, що залишаються на нижній стороні листка після поїдання.

Також можна помітити відсутність росту колоній попелиць на окремих гілках, що свідчить про успішне виїдання шкідника личинками дзюрчалки.

Уникайте використання пестицидів, якщо ви помітили такі ознаки, оскільки це означає, що природна боротьба зі шкідниками вже працює.

Головним заходом «контролю» є збереження популяції ентомофагів шляхом відмови від агресивної хімічної обробки саду.

Висадка смуг квітучих рослин по периметру полів забезпечує дорослих мух нектаром та пилком, що стимулює їх розмноження.

За потреби використання ЗЗР слід обирати біологічні або вузькоспеціалізовані препарати, що мінімально впливають на корисну фауну.

Слід дотримуватися принципів інтегрованого захисту рослин, де роль хижаків оцінюється перед прийняттям рішення про обробку.

• Використання безпечних інсектицидів;
• Створення еко-коридорів;
• Моніторинг популяції хижака.