Виноградний зудень

Виноградний зудень (Eriophyes vitis) належить до класу павукоподібних, родини Eriophyidae. Це мікроскопічний шкідник, довжина якого ледь сягає 0,2 мм, що робить його невидимим для неозброєного ока.

Тіло кліща видовжене, червоподібне, світлого кольору. У нього лише дві пари ніг, розташованих біля передньої частини тулуба, що є відмінною ознакою цієї родини кліщів.

Живе цей шкідник колоніями, переважно на нижній стороні листя, де створює спеціальні укриття — гали, що зовні виглядають як густий войлочний наліт.

Зимують дорослі особини (самки) під лусочками бруньок, у тріщинах кори та інших захищених місцях на багаторічній деревині виноградної лози.

Навесні, коли температура піднімається до 10-12 °C, кліщі виходять з місць зимівлі та починають заселяти молоде листя, що тільки розпускається.

Шкідник пошкоджує листя винограду, висмоктуючи сік з клітин епідермісу. Це призводить до виділення специфічних ферментів, що викликають розростання тканин листа.

Через постійне живлення кліща знижується активність фотосинтезу. Це негативно впливає на загальний розвиток куща, накопичення цукрів у ягодах та визрівання лози.

У разі пошкодження бруньок навесні можлива загибель майбутніх пагонів, що призводить до значних втрат врожаю ще на етапі початку вегетації.

Пошкоджені листки стають менш стійкими до інших хвороб та стресових факторів навколишнього середовища, таких як посуха чи перепади температур.

При масовому розмноженні спостерігається деформація листя, яке скручується, жовтіє або набуває нехарактерного вигляду, що заважає нормальній вегетації.

Активізація шкідника припадає на початок вегетаційного періоду, коли температура повітря стабільно перевищує позначку в 10 °C.

Протягом літа кліщ розвивається в кількох поколіннях. Швидкість розмноження залежить від температури та вологості — у спекотні періоди цикл розвитку значно пришвидшується.

В середині літа спостерігається пік активності, коли чисельність колоній на листі досягає свого максимуму, створюючи значні зони пошкодження.

З настанням осені, при зниженні температури та зміні світлового дня, кліщі починають поступово мігрувати до місць майбутньої зимівлі.

Цей процес триває до повного скидання листя, після чого всі популяції переміщуються у бруньки або під кору штамба для перечікування холодів.

Головний симптом — випуклі гали на верхній стороні листя та густий войлочний пушок на нижній, який спочатку білий, а потім буріє.

Якщо пошкоджені бруньки, пагони ростуть викривленими, мають вкорочені міжвузля, а листя на них часто розвивається недорозвиненим і дрібним.

У деяких випадках спостерігається почервоніння або знебарвлення ділянок листа, що часто плутають з вірусними захворюваннями або дефіцитом мікроелементів.

• Здуття (гали) на листках, що мають різне забарвлення.
• Поява густого «повстяного» нальоту на зворотній стороні листа.
• Деформація та скручування молодих листків.
• Уповільнення росту пагонів та укорочення міжвузлів.

При детальному огляді пошкоджених зон можна побачити павутинки або блискучі крапки — це скупчення яєць та личинок кліща.

Найефективніший метод захисту — обробка акарицидами в період розпускання бруньок, коли кліщ найбільш вразливий і ще не сховався усередині галів.

Широко використовуються сірковмісні препарати, які мають подвійну дію: зупиняють розвиток кліща та запобігають появі оїдіуму на лозі.

Для боротьби із сильним зараженням застосовують специфічні акарициди, дозволені для використання на виноградниках, чергуючи їх для уникнення резистентності.

Важливою агротехнічною мірою є видалення та спалювання уражених частин лози під час зимової та літньої обрізки, що значно зменшує популяцію шкідника.

Здоровий стан виноградника, підтриманий належним поливом та живленням, робить рослину стійкішою до впливу цього мікроскопічного шкідника.