Вільхова брунькова плодожерка

Вільхова брунькова плодожерка (Epiblema penkleriana) є представником родини листокруток (Tortricidae) і належить до ряду Лускокрилих.

Доросла особина — це метелик з розмахом крил до 16 мм, який має сіро-коричневе забарвлення з темними плямами, що допомагає йому маскуватися на корі.

Гусениця має довжину приблизно 10-12 мм, її тіло світле, іноді з рожевим відтінком, тоді як голова та грудний щиток зазвичай темні, коричневого кольору.

Розвиток комахи включає повний цикл перетворення: від яйця, яке відкладається на бруньки, до личинки, лялечки та імаго.

Цей вид відомий своєю здатністю завдавати шкоди як лісовим породам, так і плодовим культурам у садах, розташованих поблизу лісових масивів.

Основними кормовими рослинами для цього шкідника є вільха, береза та ліщина, де він часто розмножується у великій кількості.

В умовах саду гусениці перекидаються на плодові дерева, зокрема на яблуню та сливу, завдаючи шкоди генеративним і вегетативним брунькам.

Живлячись тканинами бруньок, гусениці повністю знищують їх вміст, що призводить до втрати майбутнього врожаю плодів та ягід.

У молодих саджанців пошкодження верхівкових бруньок викликає порушення росту, що негативно впливає на формування крони дерева.

Внаслідок масового заселення пошкоджені дерева втрачають частину свого репродуктивного потенціалу, що значно знижує показники врожайності.

Льот метеликів спостерігається у літній період, зазвичай у червні та липні, коли відбувається спарювання та відкладання яєць.

Наприкінці літа з яєць виходять молоді гусениці, які починають харчуватися та готуватися до настання зимового періоду спокою.

Зимують гусениці старших віків у коконах, які вони майстерно ховають у щілинах кори або біля основи бруньок кормових рослин.

Навесні, при першому потеплінні та початку руху соків, шкідник виходить із зимових схованок і розпочинає активне живлення бруньками.

Процес окукливания відбувається безпосередньо у пошкоджених бруньках або в згорнутих листках на початку літа, завершуючи річний цикл розвитку.

Первинною ознакою наявності шкідника є поява екскрементів гусениці на поверхні бруньки, що виглядають як дрібні темні грудочки.

Пошкоджені бруньки виглядають об'їденими, з часом вони засихають і передчасно опадають, не даючи ні листя, ні суцвіть.

Наявність павутинних ниток, якими гусениця скріплює лусочки бруньок, є характерним показником її життєдіяльності та захисної поведінки.

У період розпускання дерев добре помітні «порожні» бруньки, які не можуть розкритися через знищення внутрішніх тканин шкідником.

При огляді крони можна побачити викривлення молодих пагонів, якщо гусениця пошкодила верхівкову бруньку, що змушує дерево галузитися неправильно.

Основним методом профілактики є санітарна обрізка та видалення гілок із пошкодженими бруньками для зменшення чисельності популяції.

Очищення стовбурів від старої, відмерлої кори навесні та восени допомагає ліквідувати місця, де шкідник проводить зимівлю.

Використання біологічних інсектицидів на основі ентомопатогенних мікроорганізмів доцільно у фазі раннього пробудження шкідника.

Хімічний захист передбачає обробку саду дозволеними інсектицидами у фазу «зеленого конуса» для знищення гусениць до моменту їх проникнення вглиб бруньки.

Для контролю чисельності імаго слід встановлювати феромонні пастки, що дозволяє вчасно виявити початок льоту та скоригувати графік обробок.