Дорімірмекс божевільний

Дорімірмекс божевільний (Dorymyr-mex insanus) — це невеликий представник родини Formicidae, що відрізняється надзвичайно швидкою та хаотичною поведінкою під час руху.

Біологічно вони належать до підродини Dolichoderinae і є одними з найбільш адаптованих до посушливих та відкритих середовищ видів мурах.

Зовнішній вигляд комах варіюється, але зазвичай вони мають витягнуту форму тіла, забарвлену в тони від світло-жовтого до темно-коричневого кольору.

Критичною ознакою, що відрізняє їх від інших видів, є здатність виділяти специфічний запах при стресі, а також агресивна поведінка щодо інших комах на ділянці.

Ці мурахи дуже витривалі, легко колонізують нові площі та створюють гнізда у важкодоступних місцях, що ускладнює їх раннє виявлення на городі чи полі.

Основна небезпека полягає в симбіотичних відносинах із сисними шкідниками: попелицею, червецем та щитівкою, яких вони активно захищають.

Мурахи переносять шкідників на здорові частини рослин, забезпечуючи їх поширення по всій площі посівів та запобігаючи доступу до них природних ворогів, таких як сонечка.

Внаслідок такого «фермерства» попелиця виснажує рослини, споживаючи сік, що веде до скручування листя, відставання у рості та повного припинення розвитку пагонів.

Коренева система культурних рослин також страждає від фізичного руйнування ґрунту, в якому мурахи прокладають численні тунелі, що призводить до втрати вологи.

У випадках масового зараження врожайність окремих культур, таких як плодово-ягідні дерева чи овочеві культури, може знизитися на 30–50 відсотків.

Активний період життєдіяльності комах починається з моменту стійкого підвищення температури ґрунту навесні, коли мурахи виходять на поверхню для облаштування гнізд.

У червні та липні спостерігається пік їхньої фуражувальної активності, що збігається з масовим розмноженням попелиці на більшості сільськогосподарських культур.

Протягом усього літа мурахи активно доглядають за колоніями шкідників, тому саме цей період є критичним для агротехнічного контролю чисельності.

Наприкінці літа та восени активність стає менш помітною, оскільки мурахи починають готуватися до зимівлі, зміщуючись углиб ґрунту або під підстилку.

Температурний режим є вирішальним фактором, тому в спекотні посушливі роки активність цього виду стає максимально агресивною по відношенню до рослин.

Візуальним сигналом служить наявність великої кількості попелиці на молодих гілках, яку активно охороняють дрібні мурахи, що метушаться навколо.

Характерною ознакою є поява на рослинах липкого нальоту, відомого як медяна роса, на якій згодом часто розвивається сажистий грибок.

Ознакою зараження є також зміна поведінки комах на поверхні ґрунту: вони рухаються непрямими лініями, а хаотично і дуже стрімко, що є їхньою видовою фішкою.

Спостереження за пошкодженими ділянками кореневої системи, де ґрунт стає пухким і схильним до швидкого пересихання, свідчить про наявність гнізда неподалік.

Наявність слідів підкопування навколо основи стебла розсади або молодих саджанців часто вказує на глибоке проникнення колонії під коріння рослини.

Боротьба має бути системною, щоб усунути не лише дорослих особин, а й приховані гнізда, де знаходиться королева та основна популяція колонії.

• Застосування приманок на основі харчових атрактантів з додаванням інсектицидів повільної дії.
• Використання спеціалізованих гелів, які мурахи заносять у гніздо для харчування розплоду.
• Обробка крони дерев контактними препаратами для знищення попелиці, що позбавляє мурах джерела їжі.
• Встановлення бар'єрів навколо стовбурів дерев (ловчі пояси) для обмеження переміщення.
• Підтримання агротехнічної культури: своєчасна боротьба з бур'янами, що є природними резерваторами тлі.