Дорілас Томсона

Дорілас Томсона (лат. Dorilas thomsoni) — це вид двокрилих комах, що належить до родини великоголовок (Pipunculidae).

Дорослі особини мають досить великі очі, які займають майже всю передню частину голови, що й зумовлює назву родини.

Тіло комахи невелике, зазвичай темного забарвлення, з добре розвиненими крилами, що дозволяють їм виконувати складні маневри у повітрі.

На відміну від багатьох шкідників, ці мухи мають специфічний життєвий цикл, де личинки є внутрішніми паразитами інших комах.

Для фахівців ідентифікація виду проводиться за допомогою аналізу морфологічних особливостей статевої системи, оскільки зовнішньо вони дуже схожі на інші види роду.

Дорілас Томсона безпосередньо не пошкоджує тканини рослин, проте має опосередкований вплив на агроценози, паразитуючи на цикадках (Cicadellidae).

Основними культурами, на яких зустрічаються господарі цих паразитів, є пшениця, ячмінь, овес, просо та дикорослі злакові трави.

Личинка, що розвивається в тілі цикадки, поступово виснажує її внутрішні ресурси, що врешті-решт призводить до загибелі комахи-господаря.

Оскільки цикадки є переносниками небезпечних вірусних та фітоплазмових хвороб, активність цього паразита сприяє зниженню рівня інфікування посівів.

Хоча сам паразит не є прямим шкідником, його відсутність у системі може призвести до надмірного розмноження цикадок і шкоди від них.

Період активності імаго триває протягом літнього сезону, зазвичай охоплюючи місяці з червня по серпень, залежно від кліматичної зони.

Розвиток одного покоління тісно пов'язаний з доступністю комах-господарів у посівах злакових культур.

Зимують ці комахи переважно у стадії пупарія в ґрунті або під залишками рослинності, де зберігається стабільна вологість.

Навесні, з настанням стійкого тепла, відбувається вихід імаго, які починають активний пошук цикадок для відкладання яєць.

Кількість поколінь за рік може варіюватися, оскільки розвиток залежить від темпів розмноження популяції цикадок.

Ознаки зараження не проявляються на рослинах, тому діагностика стану популяції проводиться через вилов імаго ентомологічним сачком.

У наукових дослідженнях використовують метод препарування відловлених цикадок для виявлення личинок паразита всередині їхнього тіла.

Помітне зменшення кількості цикадок на полі без застосування інсектицидів може бути свідченням активності природних ворогів, зокрема Доріласа.

Непрямим знаком є наявність дорослих мух, що зависають у повітрі над злаковими стеблами в теплу безвітряну погоду.

Відсутність специфічних пошкоджень на листі або стеблах є типовою для цього виду, оскільки він діє як біологічний контролер, а не фітофаг.

Застосування хімічних засобів захисту проти цього виду не є доцільним, оскільки він відіграє корисну роль у регуляції чисельності комах-шкідників.

Рекомендовано мінімізувати використання інсектицидів широкого спектра дії під час масового льоту корисних ентомофагів.

Створення квітучих захисних смуг навколо полів забезпечує додатковий корм для дорослих особин, сприяючи їхньому розмноженню.

Агротехнічні заходи з догляду за посівами злакових повинні бути спрямовані на створення умов, непридатних для перезимівлі шкідників.

Інтегрована система захисту має базуватися на моніторингу популяції цикадок та оцінці рівня природного паразитування для запобігання зайвим обробкам.