Диссостера

Диссостера (Dissosteira) належить до родини справжніх саранових (Acrididae) ряду прямокрилих. Це великі комахи, що мають захисне забарвлення — сіре, буре або коричневе, що дозволяє їм ефективно маскуватися на відкритому ґрунті.

Зовнішній вигляд імаго характеризується розвиненими крилами, які в польоті можуть демонструвати яскраві кольори, що слугують сигналом для відлякування хижаків або приваблення партнерів. Передньоспинка у деяких видів має виражений гребінь.

Личинки зовні нагадують дорослих особин, але відрізняються відсутністю повністю сформованих крил. Проходячи через кілька стадій, вони поступово набувають морфологічних ознак дорослої комахи.

Систематично рід включає кілька видів, найвідомішим з яких є каролінська сарана (Dissosteira carolina), що поширена переважно в Північній Америці, але подібна за біологією до інших саранових.

Розпізнавання виду вимагає детального огляду будови передньоспинки та особливостей жилкування крил. В умовах агроценозів фахівці визначають їх за характерним стрекотінням та способом пересування — різкими стрибками.

Диссостера є поліфагом, тобто комахою з широким спектром живлення, здатною пошкоджувати найрізноманітніші види сільськогосподарських культур. У раціон входять як злакові, так і широколисті рослини.

Особливу небезпеку становлять масові скупчення саранових, які можуть повністю знищити посіви зернових культур, включаючи пшеницю, ячмінь та кукурудзу, у найкоротші терміни.

Крім зернових, шкідник активно живиться овочевими культурами на городах, пошкоджуючи листя, стебла та плоди, що призводить до значних втрат врожаю та зниження якості продукції.

Страждають також кормові трави, такі як люцерна та конюшина, що істотно обмежує виробництво сіна та знижує поживну цінність пасовищ для тваринництва.

У періоди спалахів чисельності диссостера здатна переходити на бур'яни, проте при виснаженні кормової бази швидко мігрує на культурні поля, завдаючи відчутних збитків.

Цикл розвитку диссостери тісно пов'язаний з температурним режимом. Яйця зазвичай відкладаються самками в ґрунт наприкінці літа або восени, де вони перезимовують, захищені спеціальним коконом.

Навесні, при досягненні ґрунтом оптимальних температур (зазвичай у травні-червні), відбувається відродження личинок. Цей процес розтягнутий у часі і залежить від прогріву ґрунту.

Личинковий період займає від кількох тижнів до пари місяців, протягом яких комахи активно живляться і проходять через кілька линьок, постійно збільшуючись у розмірах.

Дорослі комахи з'являються в середині літа, приблизно в липні-серпні. Саме в цей період спостерігається пік їхньої активності, що супроводжується спарюванням та пошуком місць для відкладання яєць.

Покоління розвивається один раз на рік, однак за сприятливих умов, таких як суха осінь і тепла зима, виживаність личинок зростає, що призводить до різкого зростання чисельності популяції.

Першою ознакою зараження ділянки диссостерою є поява характерних отворів або «скелетування» листкових пластин, коли від листка залишаються лише грубі жилки.

При візуальному огляді полів легко помітити самих комах: їхні різкі стрибки під час наближення людини або техніки створюють характерний шум у травостої.

На краях полів часто виявляються осередки повністю об'їдених рослин, що свідчить про міграцію личинок із прилеглих неорних територій, де комахи відродилися.

У разі високої чисельності на ґрунті можна помітити екскременти комах, а також залишки пошкоджених частин рослин, скинуті під час поїдання.

Відсутність контролю на ранніх стадіях призводить до утворення «лисин» на полях, де рослини були знищені вщент, що на пізніх етапах вегетації практично неможливо відновити.

Основним заходом боротьби є агротехнічний метод: глибока оранка ґрунту восени або навесні, яка руйнує кубушки з яйцями, сприяючи їхній загибелі від механічних пошкоджень.

Необхідно проводити постійний моніторинг прилеглих до полів ділянок (узбіч доріг, цілини), оскільки саме там найчастіше формуються первинні осередки розмноження саранових.

При досягненні економічного порогу шкідливості застосовують хімічний метод — обприскування посівів інсектицидами широкого спектра дії з груп піретроїдів або фосфорорганічних сполук.

Ефективним є використання біологічних препаратів на основі ентомопатогенних грибів, які заражають популяцію шкідника, знижуючи її чисельність без накопичення токсинів у врожаї.

Своєчасне скошування бур'янів по периметру поля позбавляє шкідника кормової бази та місць для укриття, що знижує ймовірність масового заселення основної культури.