Дірінус гіффарді

Дірінус гіффарді (Dirhinus giffardii) — це представник ряду перетинчастокрилих (Hymenoptera), який належить до родини хальцидид (Chalcididae). Доросла особина має досить специфічну будову тіла, що дозволяє їй ефективно пересуватися у ґрунті.

Тіло комахи невелике, зазвичай 3-5 мм, забарвлене у темні кольори. Найбільш помітною ознакою є потовщені задні стегна, які допомагають комасі здійснювати активний пошук жертв серед ґрунтових часток.

Це комаха-паразитоїд, яка на личинковій стадії розвивається всередині куколок інших комах. Такий спосіб життя забезпечує їм надійний захист під час росту.

Голова та грудний відділ мають густу пунктировану поверхню, що є важливою ознакою для ідентифікації виду фахівцями при моніторингу в садах.

Самки мають розвинений яйцеклад, за допомогою якого вони проколюють оболонку куколки жертви та відкладають туди яйце, запускаючи процес розвитку свого нащадка.

Основним об'єктом нападу є куколки мух родини Tephritidae, зокрема середземноморської плодової мухи. Втручання цього паразита може бути небажаним у програмах біологічного контролю.

Шкодочинність полягає у знищенні популяцій корисних ентомофагів, які також можуть використовувати куколки мух для свого розвитку, тим самим послаблюючи природний захист саду.

Культури, що знаходяться під потенційним впливом, включають цитрусові, персики, нектарини, абрикоси та манго. Пошкодження плодів відбувається опосередковано через невдалий контроль чисельності плодових мух.

Збільшення чисельності Дірінус гіффарді може призвести до непередбачуваних наслідків у динаміці екосистеми плодового саду, де важливо підтримувати баланс між різними видами комах.

Ступінь шкоди залежить від інтенсивності агротехнічних заходів у саду та кліматичних умов конкретного регіону, які сприяють розмноженню паразитоїда.

Період активності комахи припадає на теплу пору року, коли середня температура ґрунту стабільно перевищує 20 градусів за Цельсієм.

Найбільша активність спостерігається в літні місяці, що корелює з масовим вильотом та розмноженням плодових мух на плантаціях.

Зимування виду відбувається безпосередньо в ґрунті всередині куколок господарів, де комаха очікує настання сприятливих температурних умов.

У південних регіонах спостерігається безперервний цикл розвитку, що дозволяє паразиту швидко відновлювати свою чисельність за сприятливої погоди.

Навесні, з прогріванням ґрунту, дорослі особини виходять на поверхню, щоб розпочати пошук нових місць для відкладання яєць.

Основною ознакою ураження є наявність дрібних отворів у куколках шкідників, які знаходяться в ґрунті або опалих плодах під деревами.

При ретельному огляді ґрунтового субстрату в зоні пристовбурних кіл можна виявити порожні оболонки куколок, які були використані як джерело живлення личинками Дірінус гіффарді.

Моніторинг за допомогою пасток для плодових мух може вказувати на невідповідність між кількістю виловлених імаго та рівнем пошкодження плодів.

Лабораторний аналіз проб ґрунту дозволяє підтвердити присутність виду, виявивши дорослих особин або їхні личинки всередині господарів.

Непрямим показником може бути зменшення популяції інших корисних комах-паразитоїдів, що зазвичай контролюють шкідників саду.

Ефективний захист базується на зменшенні чисельності місць для окуклення плодових мух та оптимізації догляду за ґрунтом у саду.

• Глибоке розпушування ґрунту в пристовбурних смугах для руйнування лялечок.
• Регулярне прибирання опалих плодів, які є основним субстратом для живлення шкідників.
• Використання біологічних препаратів, спрямованих на контроль популяції плодових мух.
• Встановлення сіток або інших перешкод на ґрунті для обмеження вильоту імаго.
• Інтегрована система захисту, що враховує вплив паразита на корисну ентомофауну.