Дігліфус

Важливо розуміти: Diglyphus pulchripes не належить до шкідників рослин. Це природний ворог (ентомофаг), що належить до родини Eulophidae ряду Перетинчастокрилі.

Імаго (дорослі особини) — це дрібні наїзники довжиною до 2 мм, які мають характерний металевий блиск. Вони дуже рухливі та активно обстежують листові пластини в пошуках жертв.

Личинки цього виду є ектопаразитами. Вони розвиваються зовні тіла личинки мінера, паралізуючи її в товщі аркуша, що забезпечує швидке припинення пошкоджень.

Визначення виду в полі зазвичай проводиться за наявністю характерних слідів діяльності наїзника, а не за шкодою, яку він нібито завдає культурі.

Використання цього ентомофага є основою біологічного методу боротьби з мухами-мінерами в сучасних тепличних комплексах.

Цей вид не завдає жодної шкоди культурним рослинам. Його раціон складається виключно з личинок мух-мінерів (Agromyzidae), які шкодять огіркам, томатам та квітам.

Комаха не гризе листя, не висмоктує сік рослин і не є переносником фітопатогенів. Вона виконує роль санітара агроценозу, регулюючи чисельність небезпечних фітофагів.

Господарська цінність дігліфуса полягає у знищенні мінерів, які формують ходи в тканинах листа, що призводить до відмирання листя та зниження врожайності.

Завдяки високій спеціалізації, дігліфус вважається одним із найефективніших агентів біологічного контролю в закритому ґрунті.

Будь-які спроби боротьби з цим видом за допомогою інсектицидів є агрономічною помилкою, що призводить до порушення природного балансу.

Період активності дігліфуса збігається з вегетаційним сезоном та наявністю кормової бази — личинок мінера. У теплицях він активний цілий рік.

Оптимальні умови розвитку наїзника: температура в межах 22–26 градусів Цельсія. При зниженні температури активність і швидкість розмноження суттєво падають.

Тривалість одного циклу розвитку становить приблизно два тижні, що дозволяє виду швидко реагувати на спалахи чисельності шкідника.

Поява наїзника в агроценозі зазвичай фіксується через кілька днів після початку активності мінерів, оскільки наїзник реагує на хімічні сигнали, що виділяються при пошкодженні рослин.

В літній період на відкритих ділянках дігліфус активно мігрує між посівами, вишукуючи зосередження мінуючих комах для відкладання яєць.

Головна ознака присутності дігліфуса — це не пошкоджена рослина, а зупинені в розвитку ходи (міни), всередині яких видно паралізовану личинку шкідника.

На листках можна помітити дрібні проколи, які залишають самки наїзника при харчуванні гемолімфою личинок мінера.

Поступове зменшення кількості нових живих ходів мінера на молодих листках є прямим свідченням успішної роботи популяції ентомофага.

При ретельному огляді можна побачити самого наїзника, який рухається по поверхні листа, обмацуючи його вусиками.

• Мертві личинки мінера всередині листкової пластини.
• Зупинка росту ходів-мін на листках.
• Поява дрібних отворів у мінах, через які виходить дорослий наїзник.
• Зниження візуальних симптомів пошкодження рослин.

Захист дігліфуса — це збереження його природної популяції. Головне правило: уникати використання інсектицидів широкого спектру дії під час вегетації.

Необхідно впроваджувати стратегії інтегрованого захисту, де хімічна обробка замінюється випуском ентомофагів та використанням біопрепаратів.

При виникненні критичної потреби в пестицидах слід застосовувати препарати, що мають мінімальний вплив на корисних комах та короткий термін очікування.

Створення умов для природного розмноження наїзника дозволяє значно економити кошти на закупівлі засобів захисту рослин.

Для контролю чисельності шкідників важливо вчасно проводити моніторинг і при необхідності здійснювати додатковий випуск ентомофага в осередки зараження.