Дигліфус

Дигліфус (лат. Diglyphus isaea) — це корисна комаха, яка належить до родини Евлофіди (Eulophidae), ряду Перетинчастокрилі.

Цей мікроскопічний їздець має розмір близько 1,5–2 міліметрів і характеризується темно-металевим забарвленням тіла.

У сільському господарстві цей вид не вважається шкідником, а навпаки — є важливим інструментом біологічної боротьби з багатьма видами мінуючих комах.

Життєвий цикл дигліфуса повністю залежить від наявності личинок мінерів, які слугують середовищем для розвитку потомства.

Розвиток від яйця до дорослої особини відбувається досить швидко, що дозволяє використовувати його для оперативного знищення шкідників у теплицях.

Основним об'єктом, на якому паразитує дигліфус, є личинки мінуючих мушок роду Liriomyza.

Доросла самка дигліфуса знаходить личинку мінера всередині листка, паралізує її та відкладає яйце, що призводить до негайної смерті шкідника.

Шкода від мінерів проявляється у вигляді характерних білих звивистих ходів у тканинах листка, що пригнічує фотосинтез та розвиток культури.

Окрім паразитизму, дорослі особини дигліфуса також живляться гемолімфою личинок, що додатково знижує чисельність популяції шкідника.

Найбільше від діяльності мінерів, яких контролює дигліфус, страждають томати, огірки, салати та багато видів декоративних квіткових рослин.

Активність дигліфуса тісно пов'язана з умовами навколишнього середовища, особливо температурою та вологістю повітря.

Оптимальна температура для розмноження становить близько 22–25 градусів, при цьому нижчі показники суттєво знижують ефективність.

Сезон застосування охоплює теплий період, коли активізуються листові мінери, що зазвичай припадає на весняно-літній час.

У тепличному господарстві можливе використання дигліфуса протягом усього року при забезпеченні стабільного мікроклімату.

Початок випуску ентомофага має передувати масовому розмноженню мінерів для досягнення максимального контрольного ефекту.

Першою ознакою того, що дигліфус почав працювати, є припинення збільшення розміру ходів на ураженому листі.

При детальному огляді під мікроскопом можна виявити паралізовані та загиблі личинки мінера всередині листкової пластинки.

Наявність дрібних отворів на листках свідчить про успішний вихід дорослих особин дигліфуса з лялечок, які розвивалися в ходах мінера.

Зменшення кількості нових білих плям на рослинах є головним показником успішної біологічної боротьби з мінуючими шкідниками.

Загальний стан рослин покращується, оскільки припиняється руйнування листкової поверхні та зупиняється виснаження енергетичних запасів культури.

Ефективний захист рослин за допомогою дигліфуса вимагає інтегрованого підходу до агротехнічних заходів.

Категорично забороняється використання токсичних пестицидів, які здатні знищити корисну популяцію дигліфуса в теплиці.

Проведення регулярного моніторингу за допомогою клейових пасток допомагає вчасно виявити потребу в додатковому випуску ентомофагів.

Варто дотримуватися рекомендованих норм розселення, які залежать від ступеня ураженості рослин мінуючими шкідниками.

• Підтримка вологості: 60-70%.
• Випуск: періодично за потребою.
• Моніторинг: використання жовтих пасток.