Дикроплюс

Рід Dichroplus належить до ряду Прямокрилі (Orthoptera), родини Саранові (Acrididae). Це група коротковусих комах, які поширені переважно в Південній та Центральній Америці.

Зовні представники роду характеризуються кремезним тілом середньої величини. Забарвлення часто варіюється від зеленуватого до коричнево-сірого, що дозволяє їм успішно маскуватися на фоні лугової та польової рослинності.

Відмінною ознакою видів цього роду є наявність чіткого горбка або шипика на передньогрудях, розташованого між передніми тазиками ніг.

Біологія цих комах тісно пов'язана з умовами відкритих ландшафтів. Вони володіють сильними задніми ногами, призначеними для стрибків, і розвиненими крилами в імаго, що сприяє активному розселенню.

Життєвий цикл включає стадії яйця, личинки (німфи) та дорослої комахи (імаго). Самки відкладають яйця в ґрунт, формуючи так звані кубушки, захищені виділеннями.

Види роду Dichroplus є поліфагами, тобто всеїдними шкідниками. Вони здатні живитися широким спектром дикорослих трав та культурних рослин.

Найбільші економічні збитки завдаються посівам зернових культур, таким як пшениця, кукурудза та сорго. Також часто страждають пасовища, що знижує їхню кормову цінність для худоби.

У регіонах поширення ці шкідники можуть пошкоджувати бобові культури, включаючи сою та люцерну, вигризаючи тканини листя та пошкоджуючи генеративні органи рослин.

Масове розмноження саранових цього роду призводить до повної дефоліації посівів. У разі критичної чисельності шкідники можуть знищувати молоді проростки, що призводить до зрідження посівів.

Крім прямого знищення зеленої маси, пошкодження відкривають доступ для розвитку вторинних грибкових та бактеріальних інфекцій на тканинах рослин.

Активність комах починається з приходом теплого сезону. Вихід личинок з яєць зазвичай збігається з періодом активної вегетації трав'янистої рослинності навесні.

Найбільша шкідливість спостерігається в середині літа, коли популяція досягає піка свого розвитку і імаго починають інтенсивно живитися перед періодом розмноження.

Температурний режим відіграє ключову роль у динаміці чисельності: посушливі та спекотні періоди сприяють прискоренню метаболізму і швидшому дозріванню яєць.

Цикл розвитку зазвичай моновольтинний (одне покоління на рік), проте залежно від кліматичної зони деякі види можуть виявляти виражену сезонну циклічність.

До осені активність знижується, дорослі особини відкладають яйця в ґрунт, які йдуть на зимівлю, будучи стійкими до низьких температур.

Першою ознакою зараження є характерні «віконні» пошкодження листя. Краї листових пластинок виглядають грубо обгризеними, часто до центральної жилки.

На полях можна помітити самих комах під час руху через посіви: різкі стрибки та польоти саранових є явним сигналом високої щільності популяції.

На ранніх етапах пошкодження можна виявити екскременти шкідників на листі та поверхні ґрунту під рослинами.

При огляді посівів помітні осередки інтенсивного об'їдання, де рослини виглядають сильно зрідженими та пригніченими порівняно з сусідніми ділянками.

В'янення верхівок або пошкодження суцвіть на пізніх стадіях розвитку свідчить про критичний рівень зараження, що потребує негайного втручання.

Основним методом боротьби є моніторинг чисельності личинок на ранніх етапах розвитку, що дозволяє застосувати точкові заходи хімічного захисту.

Застосування інсектицидів широкого спектра дії ефективне в періоди масового відродження личинок, коли вони найбільш вразливі до впливу препаратів.

Агротехнічні методи включають глибоку оранку ґрунту восени, що сприяє руйнуванню кубушок з яйцями та їх загибелі від вимерзання або пересихання.

Важливо контролювати стан бур'янів на прилеглих до полів територіях, оскільки саме там часто формуються осередки резервації шкідника.

Використання біологічних засобів, таких як ентомопатогенні гриби або природні хижаки, може бути ефективним у межах інтегрованих систем захисту рослин.