Дихелопс вильчастий

Дихелопс вильчастий (Dichelops furcatus) належить до ряду Напівтвердокрилі (Hemiptera), родини Клопи-щитники (Pent дорослі особини мають щитоподібне тіло довжиною 8–10 мм, забарвлене у коричнево-сірі тони.

Визначальною ознакою виду є наявність двох помітних виростів на передньоспинці, які спрямовані вперед, що дає клопу досить агресивний та впізнаваний вигляд.

Личинки проходять п’ять стадій розвитку, поступово змінюючи забарвлення та пропорції тіла, проте на ранніх стадіях вони не мають повноцінних крил.

Яйця комахи зазвичай відкладаються щільними групами на нижню сторону листків, що захищає майбутнє потомство від несприятливих умов середовища.

Цей вид є досить адаптивним і часто зустрічається в агроценозах, де успішно використовує сільськогосподарські культури як основне джерело живлення.

Дихелопс вильчастий є небезпечним шкідником сої, проте він також може завдавати шкоди посівам кукурудзи, пшениці та деяким іншим польовим культурам.

Шкодочинність найбільша в період формування генеративних органів, коли клопи активно висмоктують сік з бобів, що наливаються.

При живленні клоп впорскує слину, що спричиняє розвиток некрозів та деформацію насіння, значно знижуючи його біологічну цінність та товарні якості.

Масове поширення шкідника призводить до відчутних втрат врожаю, оскільки пошкоджені боби часто не дозрівають або мають дуже дрібне насіння.

Крім того, через місця проколів всередину плодів проникають збудники хвороб, що сприяє гниттю насіння та зниженню показників схожості.

Період активності починається навесні, коли температура ґрунту та повітря стає достатньою для виходу імаго з місць зимівлі на посіви.

Найбільша чисельність спостерігається під час фаз цвітіння та утворення бобів у сої, коли поживні речовини в рослині стають найдоступнішими для комах.

За сприятливих погодних умов протягом літа може розвиватися кілька поколінь, що значно ускладнює контроль за популяцією в середині сезону.

Восени, зі зниженням температурного режиму, дорослі клопи мігрують у захищені місця, де вони залишаються до настання наступної весни.

Наявність бур'янів на полі протягом вегетації сприяє накопиченню шкідника, оскільки вони слугують додатковим кормом у разі відсутності основної культури.

Первинною ознакою присутності шкідника на полі є поява на листках та стеблах специфічних слідів від проколів, які з часом можуть ставати світлими або темними.

При детальному огляді рослин можна знайти скупчення яєць або личинок, які зазвичай тримаються групками на нижній поверхні листкової пластини.

Борти сої після атаки клопів стають деформованими, з явними ознаками висихання окремих частин насіннєвої оболонки.

• Поява жовтих плям на листках у місцях живлення.
• Щуплі боби сої з вираженими слідами проколів.
• Затримка розвитку цілих рослин при високій чисельності клопів.
• Залишки екскрементів на поверхні листків.

Різкий специфічний запах, який виділяють клопи при контакті, є ще одним непрямим свідченням наявності великої кількості шкідників на полі.

Для захисту посівів найефективнішим є поєднання агротехнічних заходів із застосуванням інсектицидів під час досягнення порогу шкодочинності.

Необхідно ретельно знищувати бур’яни по периметру полів, щоб обмежити місця резервації шкідників та розривати цикли їх живлення.

Хімічний контроль проводиться шляхом обробки препаратами системної дії, які здатні захищати рослини протягом тривалого періоду часу.

Використання феромонних пасток дозволяє вчасно виявити початок льоту шкідника і прийняти рішення про термінове проведення захисних обробок.

Біологічний захист може включати випуск природних ворогів, зокрема паразитоїдів яєць, що допомагає регулювати чисельність клопа природним шляхом.