Златка вишнева

Златка вишнева (Dicerca divaricata) є представником родини златок, що належить до ряду твердокрилих. Дорослий жук має видовжене тіло довжиною близько 20–25 мм з вираженим металевим бронзово-мідним відблиском.

Надкрила шкідника мають характерну шорстку поверхню та загострені кінчики. Личинки златки безногі, молочно-білого кольору, з помітним розширенням у передній частині тіла, що є їхньою важливою діагностичною ознакою.

Цей шкідник переважно спеціалізується на кісточкових культурах, таких як вишня, черешня, слива, абрикос та персик. Златка частіше вражає дерева, що вже ослаблені хворобами або несприятливими погодними умовами.

Під загрозою також перебувають насіннєві породи, зокрема яблуні та груші. Пошкодження зазвичай концентруються на стовбурах та товстих скелетних гілках дерев.

Період активності імаго припадає на кінець травня та триває до середини літа. У цей час жуки ведуть денний спосіб життя, активно живлячись зеленими частинами крони.

Розвиток одного покоління зазвичай триває протягом двох років. Личинки зимують у деревині, продовжуючи своє живлення та розвиток навіть у холодний період, якщо це дозволяють умови середовища.

Основним симптомом ураження є поява викривлених ходів під корою, які прокладають личинки. Через пошкодження камбію дерево починає страждати від нестачі поживних речовин, що призводить до відмирання ділянок кори.

В місцях виходу дорослих комах на поверхні кори утворюються овальні отвори. При огляді дерева можна помітити «бурове борошно», що висипається з-під відшарованої кори або з тріщин.

Головним заходом боротьби є агротехнічний контроль: своєчасне видалення та спалювання пошкоджених гілок, що містять личинок. Це не дає шкіднику поширюватися на здорові частини саду.

Регулярна побілка штамбів та товстих гілок вапняним розчином у весняний та осінній періоди суттєво знижує привабливість дерев для відкладання яєць самками.

Підтримання оптимального рівня вологості та живлення дерев підвищує їхню резистентність до пошкоджень. Здорове дерево здатне частково компенсувати пошкодження камбію.

У випадках масового розмноження рекомендується використання спеціалізованих інсектицидів під час виходу імаго. Ефективними є обробки препаратними формами, що мають тривалий період захисної дії.

Слід уникати механічних пошкоджень кори під час обробітку ґрунту, оскільки свіжі рани стають «воротами» для заселення златки та інших стовбурових шкідників.