Дібрахіс

Дібрахіс (лат. Dibrachys) — це рід паразитичних наїзників із родини Pteromalidae ряду Перетинчастокрилі. Ці комахи мають надзвичайно малі розміри, зазвичай 2–3 міліметри.

Зовні вони виглядають як типові хальциди з металевим блиском тіла, найчастіше темно-зеленого або чорного забарвлення. Голова і груди розвинені добре, крила прозорі з характерним жилкуванням.

Біологічна роль дібрахіса є неоднозначною. У природі він частіше виступає як вторинний паразит, що вражає личинок інших корисних комах, тому вважається небажаним гостем.

Визначення виду в полі є складним через мікроскопічні розміри. Фахівці використовують бінокулярні лупи або мікроскопи для точної ідентифікації за будовою вусиків та жилок крила.

Самки мають виражений яйцеклад, який дозволяє їм проникати всередину субстрату або коконів господаря для відкладання яєць, що забезпечує надійний захист для потомства.

Основна шкода від дібрахіса полягає у пригніченні популяцій корисних ентомофагів, які контролюють чисельність шкідників сільськогосподарських культур.

Цей шкідник часто зустрічається у сховищах зерна, на складах та в садах, де вражає лялечки листокруток, плодожерок та інших шкідливих лускокрилих.

Завдаючи шкоди корисним комахам (первинним паразитам), дібрахіс опосередковано сприяє спалахам розмноження шкідників, які інакше були б знищені.

У складських приміщеннях дібрахіс може паразитувати на личинках комової молі, що знижує ефективність біологічних методів боротьби у сховищах.

Таким чином, його шкодочинність має опосередкований характер, негативно впливаючи на баланс ентомофагів в агроекосистемі.

Період активності дібрахіса тісно пов'язаний із життєвим циклом його господарів. В умовах відкритого ґрунту масовий виліт імаго спостерігається у літній період.

Зимують ці комахи переважно у стадії передлялечки або лялечки всередині залишків рослин або в укриттях, де перебували їхні господарі.

Весняне пробудження відбувається при досягненні середньодобових температур вище 10–12 градусів Цельсія, що збігається з початком льоту первинних шкідників.

Кількість генерацій на рік залежить від кліматичної зони: у південних регіонах може розвиватися кілька поколінь, у північних — одне або два.

Восени, при зниженні температури, розвиток уповільнюється, і комахи йдуть на діапаузу, забезпечуючи виживаність виду до наступного сезону.

Основним ознакою зараження є наявність мікроскопічних отворів на коконах шкідників, які свідчать про вихід дорослих особин дібрахіса.

При огляді місць зберігання зерна або садів можна помітити зниження чисельності корисних паразитоїдів, що опосередковано вказує на присутність гіперпаразитів.

Наявність самих дорослих комах на квітах або листках рослин у період льоту також може слугувати індикатором присутності популяції на ділянці.

У закритих приміщеннях ознакою є загибель личинок корисних комах, що використовуються в біометоді (наприклад, трихограми або бракона).

Фахівці використовують феромонні пастки або метод відлову за допомогою сачків для моніторингу присутності цього виду на полях.

Боротьба з дібрахісом ускладнена тим, що він є гіперпаразитом. Хімічні інсектициди широкого спектру дії можуть знищити його, але вони також шкодять корисним комахам.

Основою контролю є дотримання правильних технологій зберігання зерна, що виключають доступ шкідників до складських приміщень.

Важливо проводити регулярну дезінфекцію складів, знищуючи джерела зараження, де дібрахіс може підтримувати свою чисельність.

При використанні біологічних методів захисту посівів слід ретельно відстежувати терміни випуску ентомофагів, щоб мінімізувати ризики зараження гіперпаразитами.

• Регулярне очищення складів від залишків зерна.
• Використання сіток на вентиляційних вікнах сховищ.
• Моніторинг чисельності корисних комах в агроценозах.