Південно-західний кукурудзяний метелик

Південно-західний кукурудзяний метелик (Diatraea grandiosella) — представник родини вогнівок-трав'янок (Crambidae). Імаго має крила світло-жовтого кольору з розмахом 25–35 мм.

Личинки (гусениці) в літніх генераціях мають кремове тіло з характерними чорними крапками на сегментах. Це дозволяє легко відрізнити їх від інших видів стеблових шкідників.

Зимові форми гусениць повністю позбавлені пігментації та мають білий колір. Вони проводять зиму у нижній частині стебла, готуючись до весняного заляльковування.

Лялечка має коричневий колір і розвивається всередині кормової рослини. Захищена стінками стебла, вона добре переносить коливання температури протягом періоду спокою.

Цей вид вирізняється високою пристосованістю до кліматичних умов регіонів вирощування кукурудзи, що робить його одним із найнебезпечніших шкідників зернових культур.

Основною кормовою рослиною є кукурудза. Пошкодження зазвичай починаються з молодих листків, які вигризають личинки перших віків до того, як заглибитися в стебло.

Пошкодження точки росту на ранніх фазах розвитку призводить до затримки росту рослини. Часто спостерігається деформація верхівки, яку називають «серцевинною гниллю».

У другій половині літа гусениці проникають всередину стебел, де створюють численні тунелі. Це порушує транспортування води та поживних речовин від кореня до качанів.

Найбільшої шкоди завдається під час підготовки до зимівлі, коли гусениці вигризають кільцевий канал у нижній частині стебла. Це робить рослину вкрай вразливою до вилягання.

Збитки від діяльності цього шкідника проявляються не лише у зменшенні маси зерна, а й у значних втратах під час збирання врожаю через вилягання стебел на полі.

Розвиток виду в сезон включає дві або три генерації. Бабочки першого покоління вилітають у травні, відкладаючи яйця на нижню поверхню листків кукурудзи.

Друге та третє покоління розвиваються синхронно з етапами вегетації кукурудзи. У цей період гусениці найбільш активні та завдають найбільшої шкоди врожаю.

Зимують переважно гусениці останнього віку в стерні або залишках стебел кукурудзи. Весняне пробудження залежить від прогрівання ґрунту до критичних позначок.

Температурний режим впливає на тривалість кожної стадії розвитку. Спекотна та суха погода сприяє швидкому розмноженню та зростанню чисельності популяції шкідника.

Для моніторингу вильоту імаго фахівці використовують світлові або феромонні пастки, що дозволяє визначити необхідність захисних заходів на ранніх етапах заселення посівів.

Ознакою початкового зараження є поява на листках «віконець» — ділянок, де тканина листка з'їдена, проте епідерміс залишився цілим. Це типова ознака живлення личинок.

Скручування та пожовтіння центрального листа є сигналом того, що гусениця вже проникла до точки росту. Такі рослини часто мають викривлену форму стебла.

Наявність бурого борошна (екскрементів) біля основи стебла або в пазухах листків є чітким доказом присутності шкідника та інтенсивності його харчування всередині тканин.

Зламування стебел наприкінці сезону при мінімальному вітровому навантаженні свідчить про глибоке пошкодження тканин шкідником у нижній частині стебла, де гусениця готувала місце для зимівлі.

Розрізи стебла в кінці вегетації дозволяють візуально виявити вертикальні ходи гусениць, що є 100% підтвердженням зараження саме цим видом вогнівки.

Агротехнічний контроль передбачає знищення рослинних решток, у яких зимують личинки. Глибока оранка та дискування істотно знижують чисельність наступної генерації.

Хімічні обробки інсектицидами проводяться в короткі терміни, коли личинки знаходяться на поверхні рослини до проникнення всередину стебла. Важливо дотримуватися регламентів застосування.

Біологічний захист із залученням паразитичних комах, зокрема трихограми, дозволяє значно знизити відсоток виживання яєць шкідника на полі без використання токсичних речовин.

Використання Bt-кукурудзи є найефективнішим методом. Генетична стійкість рослин робить їх непридатними для живлення гусеницями, що гарантує збереження врожаю.

Дотримання сівозміни дозволяє розірвати цикл розвитку шкідника, оскільки відсутність основної кормової культури на полі унеможливлює виживання популяції після зими.