Діаболокатанопс аксілларіс

Diabolocatantops axillaris належить до родини справжніх саранових (Acrididae), ряду прямокрилих. Це комаха середнього розміру з адаптивним забарвленням, що дозволяє їй ефективно ховатися серед сухої рослинності.

Будова тіла комахи пристосована до стрибків завдяки розвиненим заднім стегнам. Дорослі особини мають крила, що дозволяють їм долати значні відстані в пошуках сприятливих для живлення та відкладання яєць умов.

Життєвий цикл включає неповне перетворення. Личинки, що виходять з яєць, зовні нагадують імаго, але не мають розвинених крил і статевих органів, що є характерною ознакою розвитку саранових.

Вид воліє селитися в умовах посушливого клімату, де є багато відкритої землі для відкладання кубишок. Зміна кольору комах залежно від щільності популяції є захисним механізмом цього виду.

Ідентифікація шкідника на полі проводиться шляхом візуального огляду рослин, де зазвичай можна знайти комах, що активно живляться в денний час доби.

Цей вид саранових є поліфагом, тобто здатний споживати широкий спектр рослинної їжі. Найбільшої шкоди він завдає зерновим колосовим культурам, включаючи пшеницю та ячмінь.

На посівах кукурудзи та сорго комахи можуть об'їдати листя, що призводить до порушення фотосинтезу та значного зниження врожайності зерна. Також часто страждають кормові трави на пасовищах.

В періоди масового розмноження шкідник здатний знищувати не лише листя, але й генеративні органи рослин, включаючи волоті та колосся, що призводить до повної втрати частини врожаю.

Шкодочинність стає критичною, коли кількість личинок на квадратному метрі перевищує економічний поріг шкідливості, що вимагає негайного втручання агронома.

Рослини, пошкоджені сараною, слабшають, стають вразливими до вторинних інфекцій, а в разі інтенсивного об'їдання — повністю гинуть, що призводить до виникнення «плішин» на полі.

Поява шкідника припадає на весняно-літній період, коли встановлюються стійкі теплі температури. Вихід личинок з яєць зазвичай синхронізований з початком активного росту рослин.

Найбільша активність шкідника спостерігається в середині літа, коли дорослі особини набувають здатності до міграції на нові кормові площі в пошуках свіжої зелені.

Розвиток одного покоління зазвичай триває протягом усього теплого сезону, після чого дорослі особини відкладають яйця в ґрунт, де вони перезимовують до наступного року.

Температурний режим є вирішальним фактором: спекотна та суха погода сприяє прискореному розвитку личинок та масовому розмноженню виду в сільськогосподарських районах.

Моніторинг слід починати наприкінці весни, перевіряючи крайові смуги полів та ділянки з природною рослинністю, де зазвичай з'являються перші осередки шкідника.

Первинною ознакою зараження є характерні напівкруглі або рвані краї листкових пластин, що виникають внаслідок поїдання тканини листка дорослими комахами або личинками.

Наявність великої кількості стрибаючих комах при наближенні людини до посівів є головним індикатором присутності шкідника на полі в стадії імаго.

Наявність екскрементів на листках та поверхні ґрунту під пошкодженими рослинами підтверджує активне живлення комах у цій зоні.

Пошкоджені посіви часто виглядають як обгризені стебла, де відсутня значна частина листкової поверхні, а в місцях скупчення сарани спостерігається повна дефоліація.

Характерною рисою є також поява плям на полі, які поступово збільшуються в розмірах, оскільки популяція саранових переміщується організованою групою, знищуючи все на своєму шляху.

Ефективна стратегія захисту базується на ранньому виявленні осередків розмноження та застосуванні інсектицидних препаратів до моменту, поки шкідник не набув крил.

Важливим агротехнічним заходом є знищення бур'янів навколо полів, які часто слугують резерваціями для відкладання яєць і початкового розвитку личинок.

Хімічний захист передбачає обприскування посівів препаратами фосфорорганічних сполук або піретроїдами, які мають швидкий «нокаут-ефект» на популяцію саранових.

Використання біологічних засобів, таких як ентомопатогенні гриби, є перспективним методом, що дозволяє зменшити хімічне навантаження на навколишнє середовище.

• Систематичний моніторинг полів.
• Оранка місць зимової концентрації яєць.
• Використання дозволених інсектицидів.
• Боротьба з бур'янами-резерваторами.
• Залучення природних ворогів (птахів).