Ногохвістка люцернова

Ногохвістка люцернова, що відома в науковій літературі як Deuterosminthurus repandus, належить до ряду Колемболи (Collembola) або ногохвістки, родини смінтурид. Ці комахи мають специфічний вигляд: їхнє тіло округле, часто яскраво забарвлене в жовтуваті або зеленуваті кольори.

Головною відмінною ознакою є наявність фурки — спеціального стрибального органу, розташованого на кінці черевця, що дозволяє комасі миттєво переміщуватися при загрозі.

Довжина тіла дорослої особини зазвичай не перевищує 2 міліметрів, тому для їх ідентифікації в полі часто застосовують лупу або метод струшування на білий папір.

Життєвий цикл комах не передбачає стадії лялечки, тому личинки зовні нагадують дорослих особин, що дозволяє їм активно харчуватися з моменту виходу з яйця.

Висока чисельність цих шкідників спостерігається саме в умовах підвищеної вологості, оскільки вони мають ніжні покриви тіла, що потребують захисту від висихання.

Основним господарем Deuterosminthurus repandus є люцерна посівна, проте в умовах багаторічних травостоїв шкідник може пошкоджувати конюшину та інші бобові культури.

Шкідливість проявляється у вигризанні епідермісу листя та молодих пагонів, що призводить до порушення фотосинтетичних процесів у рослині.

У посівах, що тільки зійшли, ногохвістки можуть пошкоджувати ніжні сім'ядолі, що в окремих випадках призводить до випадання значної частини сходів та зрідження посівів.

Пошкоджені тканини листка швидко втрачають тургор, стають ламкими та вкриваються характерними дірками, які з часом можуть розширюватися.

Крім прямої шкоди, ногохвістки можуть бути переносниками вірусних та грибкових інфекцій, що додатково послаблює імунітет кормових трав.

Період активності ногохвісток починається ранньою весною, коли температура повітря піднімається вище 5 градусів Цельсія і вологість ґрунту залишається високою.

Найбільший спалах чисельності часто припадає на кінець травня та червень, коли розвиток комах збігається з фазою активного росту люцерни.

Літня спека та дефіцит вологи стають обмежуючими факторами для розвитку популяції, через що шкідники переходять у стан спокою в нижніх ярусах рослинності.

Осіння волога погода може викликати вторинний підйом чисельності Deuterosminthurus repandus, що актуально для посівів, які плануються на наступний рік.

Зимують шкідники переважно у стадії яєць у верхньому шарі ґрунту або серед рослинних решток, де зберігається стабільний мікроклімат.

Першою ознакою ураження є поява на поверхні листя численних дрібних світлих цяток, які згодом перетворюються на наскрізні отвори або суцільні зони пошкоджень.

Якщо уважно придивитися до нижньої частини листка, можна побачити масове скупчення дрібних стрибаючих комах, які стрімко розлітаються при наближенні об'єкта.

При масовому поширенні спостерігається пожовтіння нижніх листків і загальне пригнічення темпів росту травостою, що супроводжується зниженням кормової цінності.

У теплиці або на дослідних ділянках пошкодження виглядають як суцільна «сітка» на листових пластинках, оскільки комахи виїдають м'яку тканину між жилками.

• Поява світлих крапок та дірок на листі.
• Активне розлітання дрібних комах при торканні рослин.
• Зниження густоти стояння рослин на початкових етапах.
• Пожовтіння верхівок пагонів у суху погоду.

Агротехнічні заходи, такі як розпушування ґрунту, мають вирішальне значення, оскільки вони сприяють швидкому висиханню верхнього шару ґрунту, що є згубним для личинок.

Вчасне підживлення рослин азотними та фосфорними добривами підвищує регенераційну здатність люцерни, дозволяючи їй швидше відновлюватися після пошкоджень.

Моніторинг полів у фазу сходив є обов'язковим, оскільки в цей період навіть незначна кількість ногохвосток може завдати суттєвих економічних збитків.

Застосування інсектицидів має бути виваженим, із врахуванням порогу шкодочинності та дотриманням термінів очікування до збирання зеленої маси на корм.

Дотримання сівозміни та просторова ізоляція нових посівів від старих ділянок люцерни допомагають знизити ризик переміщення популяцій шкідника.