Курячий кліщ

Курячий кліщ (Dermanyssus gallinae) — це ектопаразит, що належить до ряду Mesostigmata, родини Dermanyssidae, який завдає великої шкоди промисловому та присадибному птахівництву.

Доросла особина має овальне тіло довжиною близько 0,7 мм. Забарвлення паразита змінюється від світло-жовтого до яскраво-червоного після того, як він нап'ється крові.

Кліщі не живуть постійно на тілі птиці. Вони ведуть нічний спосіб життя, залишаючи тіло господаря вранці, щоб сховатися в щілинах стін, підстилці або гніздах.

Ротовий апарат паразита пристосований для проколювання шкіри та живлення кров'ю. Це надзвичайно рухливі істоти, здатні швидко переміщатися між клітками та пташниками.

Висока резистентність до несприятливих умов дозволяє цьому виду виживати без живлення протягом багатьох місяців, що ускладнює повне викорінення паразита з господарства.

Паразит вражає курей, індиків, качок, гусей, перепелів, а також багатьох диких птахів, що живуть поблизу пташників.

Шкідливість полягає в постійній крововтраті, що призводить до анемії, загального виснаження та зниження резистентності організму до інфекційних хвороб.

У дорослих несучок спостерігається суттєве падіння продуктивності: знижується інтенсивність кладки яєць та погіршується якість шкаралупи.

Молодняк птиці страждає найбільше — часто спостерігається затримка росту, розвиток важких форм анемії та високий рівень падежу серед курчат.

Крім прямої шкоди, Dermanyssus gallinae є небезпечним переносником збудників вірусних, бактеріальних та протозойних хвороб птиці.

Активність кліща залежить від температури повітря; сприятливий температурний діапазон для розмноження складає від +18 до +28 градусів Цельсія.

У літній період чисельність популяції зростає експоненціально, оскільки цикл розвитку однієї генерації може тривати лише один тиждень.

У промислових приміщеннях з опаленням паразит розмножується протягом цілого року, не маючи вираженої сезонності в розвитку.

З настанням холодів у нерегульованих приміщеннях кліщі переходять у стан спокою, скупчуючись у важкодоступних місцях пташника.

Вологість повітря також відіграє роль: при високій вологості розвиток кліща відбувається швидше, що слід враховувати при плануванні гігієнічних заходів.

Першою ознакою є зміна поведінки птиці: вона стає неспокійною, особливо вночі, часто здригається та намагається дзьобом очистити пір’я.

Під час огляду можна помітити на тілі птиці, особливо в зоні клоаки та під крилами, характерні місця укусів та залишки екскрементів паразита.

На внутрішніх поверхнях курника, особливо в щілинах сідал та під годівницями, з’являються скупчення «кліщового пилу» — сірих плям, що складаються з екскрементів та залишків линьки.

Зниження апетиту, блідість гребенів та сережок у курей — це явні симптоми критичного рівня зараження паразитами.

Часто в самому яйці або на його поверхні можна побачити дрібних червоних або чорних кліщів, що свідчить про глибоку інвазію в місцях гніздування.

Основна стратегія боротьби базується на поєднанні дезакаризації приміщень та обробки самих птахів сертифікованими ветеринарними препаратами.

Важливим етапом є санітарна обробка обладнання: ретельна дезінфекція щілин, заміна підстилки та видалення накопиченого посліду, де кліщі ховаються вдень.

Використання акарицидних засобів має супроводжуватися дотриманням техніки безпеки та виключенням потрапляння хімікатів у корм чи воду.

• Проведення вологої дезінфекції приміщень у період відсутності птиці.
• Обробка щілин та конструкцій за допомогою газового пальника.
• Використання спеціальних ламп для знищення паразитів за допомогою інфрачервоного випромінювання.
• Встановлення пасток із липкими стрічками в місцях скупчення кліщів.

Комплекс заходів повинен повторюватися двічі з інтервалом у 10–14 днів, щоб знищити нову генерацію кліщів, яка вилупилася з яєць після першої обробки.