Буролобий дятел

Буролобий дятел (лат. Dendrocopos auriceps) — це невеликий птах із родини дятлових, який належить до ряду дятлоподібних. Має характерне строкате забарвлення з переважанням коричневих і чорно-білих кольорів.

Цей вид зазвичай мешкає в гірських лісах, але через зміну природних умов або нестачу корму часто переміщується до присадибних ділянок та фруктових садів.

Птах має міцний дзьоб, пристосований до довбання деревини, що дозволяє йому добувати комах, які ховаються під шаром кори або всередині стовбура.

Самці вирізняються наявністю золотисто-жовтої плями на лобі, що дає змогу легко відрізнити цей вид від інших поширених родичів у нашому регіоні.

Хоча дятел є частиною екосистеми, його надмірна присутність у садах стає серйозною проблемою для агрономів, які намагаються зберегти здоров'я плодових дерев.

Головною культурою, що страждає від діяльності буролобого дятла, є плодові дерева, зокрема яблуні, груші, сливи, черешні та вишні у промислових садах.

Птах завдає шкоди, пробиваючи кору в пошуках личинок шкідників. Навіть якщо дерево здорове, дятел може нанести механічні пошкодження, які стають воротами для інфекцій.

Крім видобутку комах, дятел може пошкоджувати бруньки дерев, особливо в зимово-весняний період, що значно знижує майбутній рівень урожайності.

Наслідком постійного «догляду» дятла за деревом є утворення глибоких отворів, які призводять до висихання окремих гілок або навіть загибелі цілого дерева.

Тривале перебування птахів на одному місці спричиняє розвиток гнильних процесів у деревині, що робить дерева вразливими до вітру та інших несприятливих погодних явищ.

Найбільш активним шкідник стає в осінньо-зимовий період, коли природна кормова база в лісі скорочується, і птахи шукають альтернативні джерела їжі в садах.

Навесні, під час періоду гніздування, активність дятлів зростає, оскільки вони активно шукають або облаштовують дупла для майбутнього потомства.

Протягом вегетаційного сезону дятел також відвідує сади, обстежуючи дерева на наявність шкідливих комах, що живе під корою плодових порід.

Коли температура знижується, птахи стають більш агресивними щодо дерев, пошкоджуючи нові ділянки кори для пошуку зимуючих комах.

Загалом загроза для саду є актуальною цілий рік, однак пікові періоди шкоди припадають на міжсезоння, коли птахи найбільш вразливі до голоду.

Ознаками присутності буролобого дятла в саду є характерні отвори на стовбурах, які розташовані хаотичними групами або чіткими лініями вздовж стовбура.

Навколо дерев часто спостерігається велика кількість деревної тирси та уламків кори, що є прямим доказом активності цього птаха.

• Наявність свіжих пошкоджень кори та деревини.
• Сліди пошкодження бруньок, які осипаються на землю.
• Скупчення ран на стовбурах, що можуть підтікати соком.
• Всихання окремих частин крони в місцях пошкодження кори.
• Звуки характерного постукування, які лунають з крони дерева.

Згодом на місцях пошкоджень можуть виникати некрози, що легко помітити при огляді стовбура, де кора починає відшаровуватися від деревини.

Також варто звернути увагу на наявність дупел, які птах починає робити, але не доводить до кінця, що є досить травматичним для структури дерева.

Для ефективного захисту саду від дятлів доцільно використовувати візуальні засоби відлякування, наприклад, світловідбиваючі стрічки або опудала хижих птахів.

Фізичний захист стовбурів молодих дерев за допомогою металевої сітки або спеціальних пластикових обгортів запобігає прямому контакту дзьоба з корою.

Важливо вчасно обробляти рани дерев садовим варом або антисептичними засобами, щоб попередити зараження спорами грибів через пошкоджену поверхню.

Санітарна обрізка, спрямована на видалення старих, сухих або хворих дерев, значно знижує інтерес дятлів до конкретної садової ділянки.

У разі значного нашестя птахів застосовують електронні відлякувачі, що видають звукові сигнали, які імітують крики хижаків, змушуючи шкідника покидати територію.