Дельфастус

Дельфастус (Delphastus catalinae) — це корисний жук із родини сонечок (Coccinellidae), що належить до ряду твердокрилих (Coleoptera). Він відомий у професійному агрономічному середовищі як спеціалізований хижак.

Доросла особина має досить компактний розмір (близько 1,5 мм) та характерний блискучий чорний колір. Тіло жука має кулясту форму, що дозволяє йому легко маневрувати між дрібними частинами рослин.

Личинки цього виду мають видовжену форму та рухливий спосіб життя. Вони надзвичайно ненажерливі і протягом свого розвитку знищують величезну кількість яєць та личинок шкідників.

Систематичне положення виду визначає його високу спеціалізацію як хижака, що робить його ключовим елементом у програмах інтегрованого захисту рослин (IPM).

Цей вид комах не завдає жодної шкоди культурним рослинам, оскільки його раціон складається виключно з певних видів шкідливих комах, що живляться соком рослин.

Дельфастус не є шкідником, навпаки — він використовується як біологічний засіб проти тепличних білокрилок. Він ефективно полює на яйця та личинки Trialeurodes vaporariorum.

Основна шкода, яку він завдає, спрямована виключно на популяцію білокрилки, що знижує рівень пошкоджень листя культурних рослин у закритому ґрунті.

Завдяки своїй вибірковій поведінці, дельфастус здатний контролювати вогнища шкідника, які важко досягти за допомогою інших методів біологічного захисту.

Рослини, які перебувають під захистом дельфастуса, зберігають свою вегетативну масу, оскільки паразит не отримує можливості для масового розмноження.

Його ефективність як хижака залишається високою навіть при низькій щільності шкідника, що дозволяє утримувати популяцію білокрилки на мінімальному економічно безпечному рівні.

Біологія дельфастуса тісно пов'язана з температурним режимом теплиць. Оптимальний розвиток спостерігається при температурі повітря вище 20°C.

В умовах промислових теплиць, де підтримується стабільний клімат, ентомофаг може працювати протягом усього року, ефективно контролюючи шкідника.

Зі зниженням тривалості світлового дня та температури в зимовий період активність жука сповільнюється, тому в цей час потрібен ретельний моніторинг.

Пік активності ентомофага припадає на весняно-літній період, коли умови для розмноження білокрилки стають найбільш сприятливими.

Випуск комах у теплицю найкраще планувати на періоди, коли температура в приміщенні гарантовано перевищує позначку в 18-20 градусів для швидкої адаптації особин.

Першою ознакою роботи дельфастуса є поступове зменшення кількості нових кладок яєць білокрилки на нижній стороні листків.

Ви можете помітити дрібних чорних жуків, що активно пересуваються по листках, вишукуючи здобич у місцях найбільшого скупчення шкідника.

Відсутність липкого нальоту на листках, який зазвичай залишають личинки білокрилки, свідчить про успішний контроль з боку хижака.

У місцях активності ентомофага можна побачити порожні оболонки яєць білокрилки, що є прямим доказом успішного полювання дельфастуса.

Стабільне зниження чисельності дорослих особин білокрилки в жовтих клейових пастках є показником того, що популяція шкідника тримається під контролем.

Головний метод боротьби — це періодичне заселення ентомофага в теплицю згідно з нормами, які залежать від початкової кількості білокрилки.

Для стабільного контролю важливо підтримувати належну вологість у теплиці, оскільки дельфастус чутливий до пересушеного повітря.

• Заборонено використовувати інсектициди широкого спектру дії під час роботи з дельфастусом.
• Мінімальний час очікування після обробки хімічними препаратами перед випуском жуків має становити не менше 3 тижнів.
• Випуск проводити рано вранці або ввечері, коли сонячна активність мінімальна.
• Забезпечити доступність води для комах у теплиці у посушливі періоди.
• Регулярно проводити моніторинг за допомогою жовтих пасток.

У разі різкого спалаху чисельності шкідника рекомендується збільшити кратність випуску комах, щоб оперативно локалізувати проблему.

Ентомофаг найкраще працює в системі з іншими видами біологічного захисту, що забезпечує синергетичний ефект у боротьбі зі шкідниками.