Золотистий трубкокрут

Золотистий трубкокрут (Cyllorhynchites auricapillus) — це невеликий жук з родини Rhynchitidae, що належить до ряду Твердокрилі. Доросла особина має розмір 3-5 мм і яскраве золотисто-зелене або мідне забарвлення з вираженим металевим відливом.

Голова жука витягнута в довгу головотрубку, яка слугує інструментом для проколювання тканин рослин, підготовки місць для відкладання яєць та інтенсивного харчування.

Тіло шкідника вкрите дрібними волосками, що робить його поверхню матовою. Личинки мають вигнуту форму тіла, відсутність ніг та добре розвинену головну капсулу бурого кольору.

Комахи ведуть прихований спосіб життя, розвиваючись всередині плодів, а зимують зазвичай у ґрунті або під шаром опалого листя в саду.

Важливою особливістю поведінки імаго є здатність до імітації смерті: при найменшій небезпеці жуки підтискають лапки і падають на землю, де зливаються з навколишнім середовищем.

Основними об'єктами шкоди виступають різноманітні плодові культури, зокрема яблуні, груші, сливи, вишні, черешні та абрикоси, що робить його небезпечним для всіх типів садів.

Дорослі жуки поїдають молоді бруньки, листя та ніжну зав'язь, що призводить до появи дрібних ран на поверхні плодів, які згодом спричиняють їх деформацію та загнивання.

Самки відкладають яйця безпосередньо у тканини молодих плодів, що спричиняє розвиток личинок всередині зародка плоду, руйнуючи його внутрішню структуру та насіння.

Наслідком такого пошкодження стає масове передчасне опадання плодів, що значно знижує врожайність та товарну привабливість продукції, яка залишається на дереві.

Пошкоджені місця також стають «воротами» для проникнення збудників грибкових та бактеріальних хвороб, що додатково погіршує фітосанітарний стан насаджень.

Вихід жуків із місць зимівлі починається навесні, як тільки температура повітря стабілізується на позначці вище 10-12 градусів Цельсія, що збігається з фазою розпускання бруньок.

Найбільша активність шкідника спостерігається протягом періоду цвітіння дерев та формування зав'язі, коли жуки найбільш інтенсивно живляться та розмножуються.

Протягом літа личинки розвиваються всередині плодів, що впали на землю, після чого вони заглиблюються в ґрунт для окуклення, яке триває кілька тижнів.

Нове покоління комах з'являється ближче до кінця літнього сезону, після чого вони поступово готуються до зимівлі, шукаючи відповідні укриття під корою чи в ґрунті.

Цикл розвитку є однорічним, тому контроль за популяцією має бути комплексним і проводитися протягом усього вегетаційного періоду рослин.

Головною ознакою присутності шкідника є дрібні, чітко окреслені отвори на молодих зав'язях, які оточені невеликими зонами відмерлої тканини або виділеннями соку.

На листі можна побачити характерні «дірки» або пошкодження країв, що свідчать про активне харчування дорослих особин до моменту появи плодів.

Масове опадання ще незрілих плодів у червні, усередині яких помітні ходи личинок, є прямим підтвердженням наявності значної популяції золотистого трубкокрута.

Візуальний огляд крони в сонячні ранкові години часто дозволяє помітити жуків, які повільно пересуваються по листках та пагонах, вибираючи місця для живлення.

Порушення цілісності шкірки плоду з подальшою його муміфікацією або швидким гниттям на гілці також вказує на роботу цього шкідника.

Ефективним агротехнічним заходом є систематичне збирання та знищення падалиці, що запобігає переходу личинок у ґрунт для подальшого розвитку.

Глибоке розпушування ґрунту в пристовбурних колах восени та ранньою весною порушує умови зимівлі та сприяє загибелі комах у стадії імаго та лялечки.

Використання механічного струшування комах з дерев на підстилку дозволяє значно знизити чисельність шкідника без застосування хімічних препаратів у невеликих садах.

Хімічні обробки інсектицидами доцільно проводити у критичні періоди — до цвітіння та відразу після нього, щоб захистити молоду зав'язь від відкладання яєць.

Для зменшення хімічного навантаження на екосистему саду можна використовувати біологічні препарати на основі ентомопатогенних грибів, що ефективно працюють проти личинок.