Букарка

Букарка (Cyllorhynchites auratus) — це дрібний жук-довгоносик, розмір якого складає близько 2,5–3 мм. Тіло комахи має виражений золотисто-зелений або мідний відлив із металевим блиском.

Головотрубка у цього жука порівняно коротка. Личинка має вигнуту форму, білий колір і буру голову, що характерно для підродини трубкокрутів.

Жуки зимують у ґрунті, де вони проводять більшу частину свого життєвого циклу. Навесні, як тільки температура ґрунту стабілізується, вони піднімаються на поверхню.

Повний цикл розвитку комахи включає стадії яйця, личинки, лялечки та імаго. Протягом одного року розвивається лише одне покоління цього шкідника.

Самки букарки мають особливу поведінку: вони пошкоджують плодоніжки перед відкладанням яєць, що провокує опадання зав'язі разом із яйцями.

Основними кормовими культурами для букарки є кісточкові породи: вишня, слива, абрикос, а також поширені яблуні та груші.

Дорослі особини пошкоджують бруньки, листя та молоду зав'язь, вигризаючи в них тканини, що призводить до деформації органів рослини.

Личинки, що розвиваються всередині плодів, повністю знищують м'якоть. В результаті плоди стають непридатними для вживання та передчасно опадають.

Висока чисельність шкідника може призвести до втрати значної частини врожаю, особливо в промислових садах без належного захисту.

Пошкоджені плоди також стають вразливими до грибкових захворювань, що посилює економічні втрати для господарства.

Перша активність шкідників спостерігається під час набрякання бруньок, коли жуки починають виходити з місць зимівлі.

Найбільш активне харчування дорослих жуків збігається з періодом цвітіння та формування молодих плодів на деревах.

Відкладання яєць відбувається наприкінці весни, коли зав'язь досягає достатніх розмірів для виживання майбутньої личинки.

Протягом літа личинки завершують свій розвиток всередині опалих плодів, після чого заглиблюються в ґрунт для заляльковування.

Восени нове покоління жуків вже знаходиться в стані спокою у ґрунті, очікуючи сприятливих умов наступного сезону.

Головними ознаками є поява дрібних отворів на молодих листках та пошкодження бруньок, які виглядають наче проколоті голкою.

Масове опадання зав'язі у травні-червні є надійним показником того, що у саду розмножується букарка.

Характерною ознакою є в'янення окремих листків, чиї черешки були підгризені самкою під час відкладання яєць.

Уражені плоди на деревах мають сліди проколів, а ті, що впали — виїдену личинками внутрішню частину.

• Знебарвлені плями на листках.
• Опадання зав'язі з характерними ходами.
• Присутність дорослих жуків на гілках у сонячну погоду.

Основним методом є своєчасний збір та утилізація падалиці, що не дає личинкам завершити цикл розвитку в ґрунті.

Перекопування пристовбурних кіл восени дозволяє знищити значну частину лялечок та жуків, що готуються до зими.

Хімічний захист передбачає обприскування дерев дозволеними інсектицидами в період бутонізації — відразу після цвітіння.

Важливо дотримуватися чергування препаратів, щоб уникнути появи резистентності до діючих речовин у популяції шкідника.

Використання пасток та ловчих поясів у невеликих садах допомагає знизити чисельність жуків без застосування агресивних хімічних засобів.