Зеленошиїй циліндронотус

Зеленошиїй циліндронотус (Cylindronotus viridicollis) — комаха родини чорнотілок (Tenebrionidae), що належить до ряду твердокрилих (Coleoptera). Цей вид характеризується специфічним металевим відблиском передньоспинки, що є головною діагностичною ознакою.

Дорослий жук має видовжене тіло розміром до 10 міліметрів. Колір покривів варіюється від чорного до темно-бурого, проте передньоспинка має виражений зеленуватий або бронзовий відлив, що дозволяє легко ідентифікувати вид у полі.

Комахи ведуть потайний спосіб життя, уникаючи прямого сонячного світла. Протягом дня вони знаходяться у ґрунті або під органічними рештками, стаючи активними лише з настанням темряви.

Личинки за морфологією нагадують дротяників, мають щільні покриви та жовтувато-буре забарвлення. Вони добре пристосовані до життя в ґрунтовому середовищі та мають потужний ротовий апарат.

Цей шкідник досить витривалий, що робить його поширеним мешканцем агроценозів, де він знаходить сприятливі умови для розмноження та живлення.

Найбільшої шкоди завдають личинки, які пересуваються у ґрунті та пошкоджують підземні частини сільськогосподарських культур, зокрема кореневу систему.

Дорослі особини (імаго) пошкоджують сходи рослин, об'їдаючи молоде листя та стебла, що часто призводить до загибелі молодих пагонів та зрідженості посівів.

Шкідливість найбільш відчутна на полях з мінімальною обробкою ґрунту або великою кількістю рослинних решток, які слугують їм кормовою базою та притулком.

Рослини, пошкоджені цим шкідником, мають пригнічений вигляд, відстають у розвитку та часто стають вразливими до патогенних мікроорганізмів, що мешкають у ґрунті.

Зниження життєздатності кореневої системи призводить до порушення обміну речовин у рослині, що зрештою негативно позначається на рівні врожайності культури.

Сезон активності імаго розпочинається навесні, коли ґрунт прогрівається до температур, сприятливих для виходу комах із зимових сховищ.

Процес розмноження та відкладання яєць триває протягом весняно-літнього періоду. Личинки активно розвиваються протягом всього теплого сезону, харчуючись підземними частинами рослин.

Найнебезпечнішим періодом для посівів є фаза проростання насіння та появи сходів, коли личинки інтенсивно пошкоджують кореневу систему вразливих молодих паростків.

Восени відбувається окуклення личинок, після чого з'являється нове покоління жуків, які готуються до зимівлі в ґрунті або в затишних місцях серед рослинних залишків.

Погодні умови, зокрема висока вологість ґрунту, значною мірою впливають на динаміку чисельності шкідника, сприяючи його виживанню та розмноженню.

Першим візуальним сигналом ураження є нерівномірність сходів та наявність загиблих рослин на окремих ділянках поля, що нагадує осередкове ураження.

При розкопуванні ґрунту навколо пошкоджених рослин можна виявити самих личинок або характерні сліди їхньої життєдіяльності на корінні та кореневій шийці.

Рослини, які постраждали від шкідника, легко вириваються з ґрунту через пошкоджені корені, що є надійним індикатором присутності шкідливої фауни.

Нічне спостереження з ліхтариком на краях поля або біля рослинних решток дозволяє помітити жуків, що підтверджує наявність популяції на ділянці.

Зів'ялі листки та загальне пригнічення рослин без видимих симптомів грибкових хвороб на листках також можуть вказувати на пошкодження кореневої системи ґрунтовими шкідниками.

• Використання науково обґрунтованої сівозміни для розриву циклу розвитку шкідника.
• Глибока оранка ґрунту, яка знищує місця мешкання личинок та виносить їх на поверхню.
• Боротьба з бур'янами, що можуть бути додатковим джерелом живлення для жуків.
• Передпосівна обробка насіння ефективними системними інсектицидами.
• Внесення ґрунтових інсектицидів при виявленні високої чисельності шкідника під час моніторингу.