Солодкий картопляний довгоносик

Солодкий картопляний довгоносик (Cylas formicarius) — це комаха з ряду Твердокрилі, родини Brentidae. Зовні жук нагадує мураху через характерне звуження передньоспинки та видовжену голову з хоботком.

Тіло дорослої комахи має довжину від 5 до 8 мм. Забарвлення жука досить специфічне: надкрила мають металевий синьо-чорний відблиск, тоді як голова, ноги та передньоспинка пофарбовані в червоно-коричневий або помаранчевий колір.

Личинки цього шкідника безногі, мають білуватий або кремовий відтінок із добре вираженою коричневою головою. У процесі розвитку вони досягають довжини до 8-9 мм, живучи виключно всередині тканин рослини.

Лялечка довгоносика також розвивається всередині бульб або стебел, вона має вільний тип розвитку і з часом змінює колір від білого до темного перед виходом дорослої особини.

Життєвий цикл комахи сильно залежить від кліматичних умов: у теплому тропічному та субтропічному кліматі шкідник здатний давати кілька поколінь протягом року, не маючи вираженої діапаузи.

Основною культурою, яку пошкоджує цей шкідник, є батат (солодка картопля). В окремих випадках довгоносик може живитися іншими представниками родини Берізкові, як культурними, так і бур'янистими рослинами.

Жуки завдають шкоди надземним частинам рослини, харчуючись листям та стеблами, проте основну шкоду спричиняють саме личинки, які проникають глибоко в коренеплоди.

Впроваджуючись у бульби, личинки прокладають численні звивисті ходи, що призводить до повної втрати товарного вигляду продукції та робить її непридатною для вживання в їжу.

Пошкоджені тканини бульб темніють, набувають гіркого смаку та неприємного запаху через вторинні інфекції, що розвиваються в місцях проходів шкідника.

При масовому розмноженні солодкий картопляний довгоносик здатний знищити до 60–80% врожаю батату як у польових умовах, так і при зберіганні в складах.

Першою візуальною ознакою присутності шкідника на полі є пожовтіння та передчасне в'янення бадилля, яке часто помилково сприймають за природне дозрівання або нестачу вологи.

На поверхні стебел і коренеплодів, що знаходяться поблизу рівня ґрунту, можна виявити невеликі округлі отвори — місця входу личинок або виходу дорослих особин.

При розрізі ураженої бульби чітко видно темні тунелі, заповнені екскрементами личинок, які виглядають як порошкоподібна маса бурого кольору.

Уражені рослини помітно відстають у рості, а при сильному пошкодженні стебел біля основи вони можуть легко ламатися, що веде до припинення живлення коренеплодів.

Характерною ознакою є специфічний гіркий присмак м'якоті батату, що виникає через виділення рослиною терпенів у відповідь на пошкодження тканин комахою.

Основою боротьби є дотримання сівозміни: виключення посадки батату на одному місці протягом 3–4 років та просторова ізоляція від старих ділянок дозволяють значно знизити популяцію.

Використання здорового, сертифікованого садивного матеріалу є критично важливим, оскільки довгоносик найчастіше заноситься на нові ділянки саме із зараженою розсадою або бульбами.

Ефективним агротехнічним прийомом вважається високе підгортання рослин, яке створює фізичний бар'єр і ускладнює проникнення жуків до коренеплодів, що формуються.

Застосування феромонних пасток дозволяє вести моніторинг чисельності шкідника та проводити точкові обробки інсектицидами в періоди пікової активності дорослих жуків.

• Глибока переорювання поля після збирання врожаю для знищення залишків бульб.
• Знищення бур'янів родини Берізкові, які служать резерватором шкідника.
• Своєчасне збирання врожаю відразу після досягнення технічної стиглості.
• Обробка садивного матеріалу дозволеними системними інсектицидами.